49 665
Анотація до книги "Зів'ялі серця"
Він повернувся з фронту в пошуках забуття й усамітнення, але освідчився жінці, яку ледь знає.
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
“Самотня мама і колишній військовий, два зів'ялі серця, які здатне оживити лише кохання!.. Ніжна, тепла й сумна історія, фінал якої змусить вас плакати! Якщо хочете пережити сильні емоції - неодмінно читайте!”
Зміст книги: 32 глави
323 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за увагу до моєї творчості! Якщо Вам сподобалась ця книга, Вам також можуть сподобатись такі мої романи:
❤️"Сто мільйонів зірок для тебе"
❤️ "Її чужий, її рідний"
❤️ "Твоя згідно з пунктом три"
❤️ "Майже коханці" та ін.
Підписуйтесь на мою сторінку і читайте інші історії!
А також підписуйтесь на телеграм-канал: https://t.me/ustyna_tsal (Любовні романи Устини Цаль). Новини, анонси, уривки, спілкування з читачами тут.
Добре, що порозумілися. Так тепло від тієї сцени, Святослав справжній чоловік - сказати не може, але може показати, як кохає.
Дякую!
Ліна Алекс, Він ніколи не був вдалим для розмов, але здатен на вчинки, і зрештою, це те, що Любу підкупило й далі підкуповує.
Дякую!
Нарешті усіх недоброзичливців знаємо особисто в обличчя? Що ж, виявляється, бувають рани і глибші, ніж отримані навіть на війні. Якщо Святослав так вирішив через свою колишню однозначно раз і назавжди... Головне, щоб Любу все влаштовувало!!)) Ох, це ж скільки днів треба було чекати до цієї важливої розмови)) Дякую, Віточко!❤️
Аля, Її все влаштовує, коли Святослав обіймає і говорить такі зворушливі речі)) Розмова визрівання, хоч мабуть Святослав чекав моменту і набирався правильних слів, ми знаємо, що говорити він не дуже любить і не дуже вміє)
Дякую, Алю❤️
Як добре, що поговорили, бо оті недомовки... лише руйнують все - довіру, впевненість, значимість.)) Дуже хвилююся за Святослава та Любу і дуже хочеться, аби вони були щасливими разом.)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. Чекатиму на продовження з нетерпінням.)) Спокійного тижня нам.)))))
Анна Багирова, Що ж, побачимо... Іноді деякі речі навіть не залежать від авторки)
Я в захваті від нього! Дає їй побути тією дівчинкою, якою не встигла: десь фантазеркою, десь капризулькою, але найважливіше — коханою. Справжній чоловік і відповідає за слова, вчинки, відповідає за свій вибір. Берегтиме, турбуватиметься, захищатиме й найважливіше — розумітиме й розумітиме більше, ніж вона уявляє. В цих стосунках вже є та глибина, яка допоможе здолати будь-які перепони, проблеми чи негаразди, що траплятимуться.
Дякую Вам за них таких справжніх і таких чудооових! ❤️
Лореін Владислава, Як ви гарно і влучно написали! Такий вже він, Святослав) Дається взнаки те, що він набагато старший за Любу, та й досвідченіший у всіх сенсах.
А щодо перепон... Вболіватимемо. Хоч іноді це не від нас залежить, навіть не від авторки.
Дякую за такі натхненні коментарі!❤️
от же ці дівчачі ображульки ))) і примирення закоханих))) життя таке...
Nataliia Mazur, У цьому випадку було за що образитись)) Але добре, що примирення вийшло)
Як іноді одне необдумане слово може нашкодити. Маю надію, що ранок у Люби та Святослава буде більш яснішим .
Ele, Можливо, не прямо наступний ранок, але все мусить проясніти..
Ох, як все складно, так з нічого і недоговорок завжди щось таке і виходить, добраніч та й усе. Або навіть і без добраніч і до стіни...
Олена Когут, У них це лише перша така ситуація, але дивно було б, якби їх оминуло те, що буває у більшості пар хоча б раз..
Ну це просто ретроградний меркурій бахнув по голові Любу і Святослава, а потім язик-ворог мій, не кохають, достатньо робе, домовилися, ну дорогенькі кому ви це співаєте?)))). Та розлучи їх зараз на день-два та ще й на ніч, то бігти будуть один до одного, аж п'яти свіркати почнуть. Ну притирання зів'ялих сердець мабуть так і виглядає. Устина як завжди дякую вам ❤❤❤, блог написали цікавезно, бажаю нам усім перемоги, свободи і радісних новин.
Елена Клименко, Вони навчилися говорити багато про що, але ще не вміють про кохання. Однозначно це почуття вже виникло між ними, але ще ж треба розібратися, як про нього казати))
Дякую!❤️
Ну от, коли дійшли до розмов про кохання, все пішло шкереберть. І вже поранили одне одного, а хотілося ж інше сказати, інше почути.
Дякую!
Ліна Алекс, Зачепили тему, трохи болючу для обох, як би дивно не звучало. Але якщо це таки кохання, вони порозуміються)
Дякую!
Ого! І що ж це було?.. Як двоє підлітків(( Страшна штука ревність. От на що Любі знати про щось тепер чуже для неї? Якщо ще свого не почула? Вибачаюсь, це просто вже шантаж, а не зізнання, коли заявляють, що "роблять достатньо". А де ж нарешті(!) "жінки люблять вухами"?)) Дякую, Віто!!❤️
Аля, Люба якраз хоче знати про почуття Святослава до неї, тільки ж він не говорить... Та й він сказав двозначно про "хіба недостатньо", може, й не зовсім те мав на увазі. У всякому разі, щира розмова виправить все)
Дякую, Алю❤️
Ох і хочеться щоб порозумілися. Чекаємо.
Аня Федчишина, Неодмінно порозуміються!
Як же ж важко сказати про свої справжні почуття. Головне, правильно сказати. А то отака дурня виходить.
Наталя, Їм ще належить дібрати правильні слова. Але це неодмінно станеться!
Мдааа, ревнують одне одного і "не люблять"....) Звісно ж Любі хочеться почути ті заповітні слова, кожній жінці хочеться, та й Святослав бажав би їх почути, а не оте її "також не...люблю") Ох, які ж вони невпевнені, або, швидше, розчаровані минулими стосунками...так хочеться, щоб між ними не було таких непорозумінь.)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. Чекатиму на продовження з нетерпінням.)))))
Анна Багирова, Можливо, тут справа не у розчаруванні в минулих стосунках. Просто обоє не хочуть допустити колишніх помилок. Святослав більше не цінує слів, лише вчинки. А Люба хоче слів, бо їх ніхто їй до цього не казав.
Дякую!
як чудово! справді! для обох характерів ситуація свою роль зіграла. поштовх є, тепер розвиток чекаємо))
Nataliia Mazur, Така розмова мусила трапитись)) Побачимо, як вони все вирішать)
Вона нічого не вимагає, а йому хочеться дати їй усе й він дає. І це той випадок коли важко поставити під сумнів очевидне, але вони примудрилися... Тепер удвічі прикро за те недомовлене, неправильно зрозуміле, трохи дофантазоване. Почуття в діях, у вчинках, у турботі, а їй хочеться слів, от і все.
Ставлю себе на місце героїв і просто уявляю як йому важко було чути її "не...". Можливо, навіть у думках якесь відсилання у минуле з'явилось.(((
Дякую Вам! І дуже-дуже чекаю продовження!:)) Натхнення Вам, спокійного й гарного дня!
Лореін Владислава, Недомовленість, "не так зрозуміла/не так зрозумів" завжди є у стосунках, побачимо, як вони з цим впораються.
Маєте рацію, Люба хоче слів, а Святослав вважає цінними лише вчинки.
Дякую, і Вам тихого дня!
Люба така терпляча і покірна) Святославові витримці можна тільки позаздрити, в чоловіків до своїх машинок досить трепетне ставлення, к тут дві години їзди- то практично герой(мій взагалі відмовляється вчити їздити, мотивуючи, сто нам ще потім жити разом,тож йди роби нерви комусь іншому).
Романтична вечеря вдома ще й приготована чоловіком в кількасот раз краще будь яких ресторанів
Наталка Михайлів, Хтозна, чи підкорилася б і терпіла, якби вдеий сама не замислилась про водіння)
А щодо чоловіків і їхніх машин, то дійсно так) Але тоище хто кому нерви робитиме, тому заради власних нервів краще вчитися з інструктором, а не з чоловіком))
Так і уявила Любу в тій веранді у сукні з макіяжем на підборах і те її: "Знову в ліс? Там вже нічого немає..." Святослав же явно бачив її подив чи може й розчарування. І от задумалась: з самого початку планував таке продовження чи імпровізував, бо вирішив виправдати очікування, щоб все ж взула ті підбори? Та в будь-якому випадку тішуся разом з нею.:)) Романтика в повітрі, тепло в серцях і думки такі правильні... штовхають до висновків.
Як на мене, вони гарно доповнюють одне одного — якби не Святославова наполегливість, Люба надовго б розтягнула те навчання.:)) Сто метрів за кермом і досить вражень (впізнаю себе:)).
Дякую! Натхнення Вам, безпеки і спокою! ❤️
Лореін Владислава, Святослав точно планував, бо як мінімум, мусив купити наперед інгредієнти для лазаньї)) Мабуть, готувався задобрювати Любу після того, як змусив вчитися водінню)
Про сто метрів і досить вражень - чудово розумію і Вас, і Любу))
Дякую❤️
А Люба молодчинка! Терпіння, слухняність і найголовніше далекосяжна турбота)) Навіть жодного кривого погляду через таке "побачення") Ця сім'я неймовірно міцнішає з кожним днем) А справжнє побачення, виявляється, ховалось зовсім поряд)) Дякую, Віто))❤️
Аля, У Люби покладистий характер, і проти його впертості й наполегливості це - ідеально) Тому їхні стосунки й міцнішають)
Дякую, Алю❤️
Ну Люба і терпляча! А Святослав наполегливий. Я б теж не проти повчитися, але мій чоловік зовсім не терплячий :)))
Їхні стосунки так гармонійно розвиваються, це прекрасно насправді.
Дякую!
Ліна Алекс, Мені з інструктором було простіше, ніж з чоловіком))
Гармонійно, по-тихеньку розвиваються, бо вони обоє намагаються з розумом підходити до цих стосунків, хоч Люба іноді дозволяє собі ревнощі чи інші сплески почуттів.
Дякую!
Так радісно за Любу і Святослава. Такі вони ширі у своїх почуттях.)) Дякую вам за продочку та чекатиму наступного продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, У них ще всяке буде... От навіть у наступній главі)
Дякую))
Оооо!! Яке цікаве побачення!! Оце сюрприз!! Аж захотіла собі таке, хоч і права 17 років лежать у шухлядці, а я не їду)
Олена Когут, Побачення з користю)
Розумію Вас, мої теж кілька років лежать і не використовуються)
Чудова книжка,завжди чекаю з нетерпінням продовження
Любця трошки скута,тому що сама росла в родині де ніхто не дбав за неї,не знає що це так приємно,так повинно бути
Ви підняли дуже важливу тему про чоловічу відповідальність,опіку в родині
Дякую
Iryna H, Дякую!!
Ця відвертість була їм потрібна. Добре, що наважився, ще й місце таке символічне вибрав.:)) А з приводу тих його думок, що може сам винен, "пандус" і подібне: коли мало одного/однієї — це вже говорить само за себе й виправдання тому шукати не варто. І дуже добре, що все саме так склалося — явно ж знайшов більше, ніж втратив у тій сусідній квартирі.:))
Дякую! Натхнення Вам, бережіть себе! ❤️
Лореін Владислава, Йому знадобився час, але врешті знайшлися і правильні слова, і сили на щирість. А все, що робиться, робиться на краще, тож навіть зрада Світлани отримала позитивні наслідки для Святослава)
Дякую!❤️
Якщо про сокровенний біль розповідають так інтимно... То хтось дійсно знайшов нарешті свою долю! А інші довгоочікувані слова обов'язково знайдуться згодом) Люба, Любонька і сама незчулася, як стала для нього тією самою ніжною водицею) Який камінь таке витримає?)) Дякую, Віто!!❤️
Аля, Ох, як ти вдало підібрала про водицю і камінь❤️
Дякую, люба Алю!)
Мдааа, неприємна історія з колишньою, але не всім дано терпіння вірно чекати! Не всім!!! Та всеж добре, що розповів Любі про себе та своє життя до неї!)) Святослав такий.... дуже надійний, такий не зрадить у всіх розуміннях цього слова. А Любине сердечко вже щось відчуває до чоловіка. Сподіваюся, що Славкове також.)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую вам за сьогоднішню продочку.)) Спокійного та тихого дня.)))))
Анна Багирова, Не всім, але тоді можна розірвати стосунки. Навіщо ж зраджувати?
Так, Люба вже небайдужа, та й він теж, бо хіба будь-кого хочеться берегти?)
Дякую, і Вам спокійного дня❤️
я б із великим задоволенням подивилася екранізацію книги.
Світлана Фецич, Це неймовірний комплімент! Дякую!
Все ж таки Любі треба ще попрацювати і над довірою, і над власною гідністю. Але кохання вже розквітло в її душі ))
Святослав суворий чоловік, але такий їй, схоже, і треба.
Дякую!
Ліна Алекс, Так і є, вона вже закохана) Така вже Люба є, м'яка, схильна до сумнівів, і таки суворий чоловік їй і потрібен.
Дякую!
Як же мені подобається ця книга! Найбільше чекаю оновлень саме цієї книги.
Євгенія, Мені дуже приємно це чути! Дякую!
Нарешті розповів) щиро і головне за власним бажанням) дуже емоційна глава! А розмова з Степанком))))
Олена Когут, Дозрів до того рівня щирості з Любою, коли зміг поділитися)
Повністю підтримую Святослава, ніяких поцілунків в щічку))), щічки Люби тільки для нього і Степанка, а всі інші - танцюй далі!)))) або можна ще - шуруй в ліс там чудові гриби))).
Устина дякую❤ і спокійного вам вечора.
Елена Клименко, Маєте рацію!!))
У ліс - теж гарне скерування)))
Дякую, і Вам спокійного вечора!
Ооо!! Така радісна весільна атмосфера!!! Таак приємно згадату ту веселість,,, ох. А Свят власник)) моя і все)))
Олена Когут, Можливо, це не просто ревнощі, а в ньому заговорили почуття))
Ну нарешті прокинулося відчуття власності)) Святославу пощастило, що у Люби такий мирний характер, я б вже збунтувалася :))
Дякую!
Ліна Алекс, Так)
Не знаю як хто, а після слів про "Без обмежень", доки читала далі, ледь не наспівувала "Хочеш я з небес зіроньку") А Святославове "танцюй далі" нагадало схожий випадок з моїм коханим чоловіком. Теж потім сміявся весь зал ) Дякую за таку насичену і душевну проду. Враження, наче не читаєш, а фільм дивишся
Устина Цаль, "Зорі" теж чудова пісня! )
О, в мене теж вже голова обертом від цієї кількості родичів, а весілля так взагалі)) Але навіщо одразу ж в Київ?) Достатньо, дійсно, Любу на плече, Степанка за руку і чимшвидше додому, в особистий затишок)) Правда якби не такі заходи, не відчула би весь спектр Світославових почуттів і емоцій) А чоловік він як чоловік) Найкращий! А інші, вибачаюсь, хай оближуться! Дякую, Віто!!❤️
Аля, Побачимо, закине він її на плече і Степанка за руку, чи відбудеться дещо краще))
Для Люби точно найкращий)
Дякую, Алю❤️
Святослав дуже турботливий, але всеодно якось прохолодно між ними, немає пристрасті і вогню.)) Вони просто, як дуже хороші сусіди, які поважають одне одного. Є симпатія, але кохання ще десь у дорозі!!!)) Дякую вам за сьогоднішню продочку та чекатиму наступного продовження з нетерпінням.)))
Анна Багирова, Пристрасть не завжди напоказ. Ота, що кипить під прикриттям показової холодності - чи не найсильніша)
"Краса в очах того, хто дивиться". Тільки закоханий нікого навколо не помічатиме, бо для нього найпрекрасніша вона — одна-єдина й інших просто не існує. Думаю, що йому вже буде байдуже і до звуків з-за стіни квартири й до тієї самої сусідки, тільки він ще поки цього не усвідомлює.
Те все, що відбулося в минулому, стало для нього занадто сильним ударом, от підсвідомість і виливає це зараз в отаку-от завзяту опіку, турботу, бо хоч і впевнений в Любі, але у глибині душі боїться знову втратити. І ... гадаю, він сповна компенсував їй той "сім сорок" отим щемом і тремтінням колін.
Дякую Вам за цих героїв! От дійсно, розумію кожного з них. Любі складно було в житті, але Святославове минуле куди важче. Треба мати відповідний характер і силу волі, щоб не піти найлегшим шляхом та опустивши руки, забуватися найрізноманітнішими способами (як його товариш і уявляв), а почати з нуля й знайти своє світло. Можливо його старання й здаються надмірними, але цілком зрозумілі. Впевнена, вони навчаться підлаштовуватися, бо... ну хіба що дійсно небо на землю впаде.:)))
Натхнення Вам і безпеки! Нетерпляче чекаю продовження! ❤️
Лореін Владислава, Ви читаєте мої думки!❤️ Коли писала цю главу, в думках все крутилася ця фраза "краса в очах того, хто дивиться"))
Щодо квартири, то є ще причина, чому він не хоче туди повертатися, у наступній главі дізнаємось. А ця опіка і турбота щодо Люби - можливо, трохи прояв почуттів, трохи через минулі травми, трохи такий у нього характер. А сім сорок ще й як компенсував))
Дякую Вам за такі розгорнуті коментарі, це дуже надихає!) І навзаєм, натхнення й безпеки Вам!
Мммм, як мило! Святослав ревнує і це так підкупляє! Тепер зрозуміло чому він вирішив оселитися в селі, бо в Києві по-сусідству живе його колишня. І перетинатися з нею він не бажає. Та й Світлана може утнути щось, або сказати, а Люба щось неправильне собі надумає.)) Дякую вам, люба, за сьогоднішню продочку. З великим нетерпінням чекатиму наступного продовження.)) Бережіть себе.))))
Анна Багирова, Насправді там ще не все ясно, що трапилось у нього зі Світланою, і він от-от розповість. Ревнощі Святослава ознака його небайдужості)
Дякую, і Ви себе бережіть!)
Та воно ж і не обов'язково, щоб серце калатало. Воно спершу дивним здається, і сумніваєшся, чи справді то кохання, коли просто спокійно, затишно і безпечно з людиною. Та кохання буває таке різне, в ньому стільки всього "намішано" ;)) І якщо і почалося з поваги чи дружби, то потім теж може "закалатати". Ще й як! )))
Nataliia Mazur, Згода, "калатання" - не найвірніша ознака кохання. Іноді з людиною просто так добре, що бути без неї не хочеться і не можеться, й це теж кохання))
Як би ця турбота не почала душити Любу. Вона-то тиха дівчина, але відчувається, що їй хочеться бути більш дотичною до всього, що робить Святослав. А йому варто би долучати її хоч трохи, а то все сам та сам. Проте з іншого боку, дуже приємно, коли така турбота і чоловік такий відповідальний.
Дякую, Устино! Чекаю на продовження))
Nataliia Mazur, Маєте рацію) І щоб вивчити танець, потрібен час)
Дякую Устина❤, завжди чекаю вашу проду, після жахливих новин)) я хоч на хвилинку зазираю в село до Святослава, Люби, Степанка❤❤❤, де смачно пахне сільською їжею і сушеними грибами, де двоє чужих стають ріднішими і так трепетно турбуються один про одного. Я посміхнулася на моменті, коли Степанко тримав за руку маму і не пускав допомагати з сажею Святославу, цей хлопчик такий маленький і такий дорослий мужичок.
Елена Клименко, Рада, що книга допомагає Вам трохи відволіктися!
А у Степанка зі Святославом повне чолоаіче взаєморозуміння))
Дякую❤️
Ох, Святослав з тією його думкою про "недостатньо"... Його прагнення зробити усе, позбавити найдрібніших турбот — вже більше ніж прив'язаність і симпатія, більше ніж просто бажання позбутись самотності. Доводить, що з ним завжди надійно буде — чого тільки варта та боротьба із сажею і тим звіром невідомим — лежаком.))) От дійсно моводець!
І здається, я уловила у його словах ще одне бажання... Те, що уточнив після заминки, але не конкретизував і не продовжив ту тему, бо, мабуть, думає, що зарано)) Або то моя фантазія розбуялась...))
Дякую Вам, Устино! Дуже чекаю на продовження!:)) Натхнення Вам і безпеки! ❤️
Лореін Владислава, Маєте рацію, оце бажання убезпечити, огортнути турботою не виникає до будь-якої жінки, лише до однієї-єдиної.
І ні, то не Ваша фантазія розбуялась, Ви все правильно зауважили, бажання це у нього дійсно є, але він не хоче квапити Любу)
Дякую❤️
Її хлопчик))) Оце стовідсотково)) І сенс у чомусь сперечатись? Якщо ТАК ніжно, турботливо і затишно! О, та навіть більше) Дрова і сажа тільки в поміч))) Дякую, Віто!! Бережи себе і доню!❤️
Аля, От Люба й вчиться не сперечатися)) Побут зближує, тож сажа виявилась доречною)
Дякую, навзаєм, Алю, теж бережи себе і дітей❤️
Оооо!!! Оце турботливий чоловік!! Про сажу смішно)))
Олена Когут, Мусив бути якийсь казус у міського жителя в селі))
Оооо!! Після цієї глави і мене відчуття празнику))) дякую вам!!! Настільки атмосферно і реально!! В селі таке життя)) як тепло від Святослава з Любою) а оте тато))) люблю всяку)))) так просто і глибоко!!!
Олена Когут, У них і в нас разом з ними попереду ще багато теплих моментів))
Дякую!!
Як мило...щось таке між ними почало назрівати , не просто дружнє - щось більше, справжнє, приємне!)) Так по-сімейному тепло посиділи з кумами та попразникували!)) Дуже подобаються мені і Святослав, і Люба!)) Так хочеться, аби вони були щасливими разом.)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження.))))
Анна Багирова, Пізнають одне одного краще, тому й назріває) І назріватиме ще))
Все неодмінно буде!)
Дякую)
О, з Любою тут ще поле не оране))) От зовсім-зовсім вона "особливо хорошого" в його життя не принесла? Отже хтось поки що так мало їй про це казав... Зате Іра розпочала першою! І це дуже чудово вийшло) Дякую, Віто!!❤️
Аля, Отже мало) Але про почуття не завжди варто говорити, іноді їх виказує турбота. Принаймні Святослав так думає)
Дякую!❤
"Неправильно лежачий" комір — то така яскрава мітка її "власності".))Найпильніші бабці усе старанно зафіксували... й не лише вони)))
Дуже тішать її емоції, тішать його думки, тішить радість малого Степанка. Шкода лише про ті досадні недомовленості, але це ж вирішується.))
Дякую! Натхнення Вам, безпеки й гарного дня!
Лореін Владислава, Таак, Люба знайшла простий спосіб показати усім, що він її))
Вони всі троє поступово знаходять сімейну ідилію, і недомовленості ще виникатимуть, але звісно ж, будуть подолані)
Дякую, навзаєм!❤
Ох, Святослав, не чоловік, просто мрія! І в церкву з дружиною пішов( а то по сільських мірках вже порядним газдою рахують) і допомагає, турбується, дає Любі те, чого ввесь цей час вона була обділена. Між ними вже зароджуються почуття, ще більше часу, проведеного разом, кілька одкровеннь і все в них буде добре.
Наталка Михайлів, Попереду ще і суперечки, і одкровення, і час разом. А про церкву - це Ви влучно зауважили))
Дякую!
Гарні посиденькі вийшли, а Святослав як справджена мрія для Люби, аби чого не завадило цій ідилії.
Дякую!
Ліна Алекс, Можливо, дещо завадить тоді, коли вже й здаватиметься, що більшого щастя й не буває..
Дякую!
Як чудово, що Люба знайшла в собі сміливість все те сказати Каті, і Святослава до себе пригортає.
Дякую!
Ліна Алекс, Впевненість у ньому додала їй сил.
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати