49 655
Анотація до книги "Зів'ялі серця"
Він повернувся з фронту в пошуках забуття й усамітнення, але освідчився жінці, яку ледь знає.
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
“Самотня мама і колишній військовий, два зів'ялі серця, які здатне оживити лише кохання!.. Ніжна, тепла й сумна історія, фінал якої змусить вас плакати! Якщо хочете пережити сильні емоції - неодмінно читайте!”
Зміст книги: 32 глави
323 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за увагу до моєї творчості! Якщо Вам сподобалась ця книга, Вам також можуть сподобатись такі мої романи:
❤️"Сто мільйонів зірок для тебе"
❤️ "Її чужий, її рідний"
❤️ "Твоя згідно з пунктом три"
❤️ "Майже коханці" та ін.
Підписуйтесь на мою сторінку і читайте інші історії!
А також підписуйтесь на телеграм-канал: https://t.me/ustyna_tsal (Любовні романи Устини Цаль). Новини, анонси, уривки, спілкування з читачами тут.
що ж, піду втирати сльози) ця книга неймовірно ніжна і щемлива! Вона захоплює з першої глави і трима до останнього слова.
Наталия Золотоверхая, Дякую, рада, що книга Вас захопила і зачепила!
Щиро дякую вам, Устино! Так щемливо, реалістично описано кохання двох здавалось б різних людей. Завжди тішусь, коли люди знаходять свою половинку, а фінал теж справжній, бо зараз війна і таке наше сьогодення, але вірю у нашу Перемогу, ЗСУ , і наш хоробрий народ! Слава Україні!
Таня Павлюк, Дякую! Я щиро рада, що книга торкнулася Вашої душі.
Героям слава!
Навіть незнаю, що написати. Вже вкотре перечитую фінальну частину, заважають сльози.)
Просто кудись поділися слова і думки. Пустка в душі від реальності.)) Дякую вам за щемливу історію кохання.)) Творчого натхнення вам та невтомної музи. А ще, миру нам всім і такої жаданої перемоги.)))))
Анна Багирова, Дякую, що підтримували коментарями і поділилися емоціями!)
Дякую Устина❤❤❤
Елена Клименко, Дякую Вам!
Дякую! Емоції зараз переповнюють. Сподіваюсь,наша перемога близько! І щасливий епілог все ж таки буде..
Наталка Михайлів, Дякую! Так, я сподіваюся після перемоги написати оповідання абощо і розповісти про те, як склалося у Люби і Святослава далі.
Дякую! Гарна та щемлива історія. Переможного мирного неба всім нам!
Наталя, Так, чекаємо перемоги!
Дякую!
Дякую. Плачу і вірю.
Larisa Chelter, Дякую!
Дякую!!! Аж не віриться, що ми живем в такій реальності.
Тетяна Федорчук, На жаль, цій реальності скоро буде пів року...
Дякую!
Читаючи фінал, мабуть, всі плакали. Неможливо стримати емоції. Але усі надіємося, що після ПЕРЕМОГИ, Ви напишете продовження цієї щасливої історії... і буде це швидко.
Марія Наконечна, Так, у мене є думки, щоб після перемоги написати оповідання і розповісти, як склалися долі Люби і Святослава далі.
Дякую!
До сліз! До щему! Ви так це все реалістично передали словами, що просто неможливо не плакати. Скільки таких прощань, скільки таких хоробрих сердець б'ється за кожного з нас, скільки відданих сердець, що чекають своїх героїв. Ця книга просто необхідна і саме з таким фіналом. Дякую Вам, що змогли її написати, бо навіть уявити важко скільки сил Ви сюди вклали. Фінальна глава — це чисті емоції цілої країни, тут надії в світле майбутнє й віра в перемогу цілого народу!
Дякую Вам, Устино, за таких відданих, щирих героїв, за їхній шлях, за їхні переконання, за їхню віру, за весь той спектр пережитих з ними емоцій! Ця книга близька серцю. Ця книга живе в серці. Цю книгу я не забуду й повертатимусь, перечитуватиму. І в мене досі сльози в очах...
Дякую сердечно за Вашу творчість! Безмежного натхнення Вам на нові історії!❤️ Ми обов'язково переможемо, бо як ви написали: зло боїться хоробрих, коханих і вільних!❤️
Лореін Владислава, Я вклала у цю історію чимало емоційних сил, і зараз, якщо чесно, почуваюся трохи вичавленим лимончиком) Але я рада, що змогла створити цю історію такою.
Дякую Вам за такі розгорнути коментарі, за підтримку, за відгуки! Дуже рада, що ця історія поселилася у Вашому серці!❤️❤️❤️
А переможемо обов'язково, інших варіантів немає❤️
Дякую. Книга неймовірно цікава, жива, болюча. Важко зараз описати емоції, можливо з часом трошки більший відгук напишу. А поки просто проживаю все відчуте...
Єва Райн, Дякую! Я дуже ціную і радію, що історія зачепила Вас і подарувала емоції!
Щиро дякую. Фінал важкий, але важкий і такий реальний.
Оксана Буджаковська, Дякую, що читали!
книга неймовірна від перших рядків і до завершення, особлива, надто близька до серця. а далі і справді буде?
дякую авторці за неймовірні хвилини емоційної насолоди, за своєрідне знеболювальне для душі. словами важко передати весь спектр почуттів від прочитаного.
Світлана Фецич, Я міркую над тим, щоб після перемоги написати невелике оповідання і розповісти про те, як все склалося у Люби і Святослава далі.
Дякую! Щиро рада, що книга подарувала Вам такі емоції!
Оооо!! Просто голосю, а не плачу! Ооооо!! Це так відгукується в серці!! Дякую вам, що написали і поділилися зчитачами цією історією!! Дякуююююю!!
Олена Когут, Дякую Вам, що читали і підтримували! Я рада, що ця історія вийшла такою, що відгукується в серці!
Яка приємна новина чекає Святослава! Не віриться, що вже фінал.
Аня Федчишина, Так, його велике бажання здійсниться. Побачимо все от-от.
Кожний рядочок цього розділу настільки пропитаний щастям, що дійсно страшно. Страшно, що ж там буде в епілозі, адже зовсім не хочеться для Люби і Святослава нових випробувань, розлучень, переживань. І сумно,бо знову прийдеться прощатись з такими вже рідними героями
Наталка Михайлів, На жаль, ми живемо у час випробувань, вони живуть у час випробувань. Кожна історія мусить завершуватися, мені теж сумно, зжилася вже з ними, але треба відпускати...
Страшно читати фінал....
Євгенія, Там буде й хороше!
Замале. Не замале... Це він просто в голос його не вимовляв. Саме їй)) І цілого світу буде замало, щоб вмісти всі ті неймовірні вібрації та емоції, які дарує це слово)) Іскра теж замаленька. Але тільки в перші миті)) Ох, ще ніколи не чекала епілогу з таким острахом і натхненням одночасно!! Дякую, Віто!! Тихого спокійно дня! ❤️
Аля, Для Святослава особливіші вчинки, а не слова, і його не переробити, але побачимо)) Фінал відбере багато емоцій!
І тобі спокійного дня!❤️
шкода, що книга закінчиться початком війни. а так хотілося б побачити, як народиться Святославів первісток, як Люба зі Степанком поринуть у світ пелюшок та колискових...
Як би моя воля, я б включила твір до програми з літератури в 11 класі.
Світлана Фецич, Мені й самій хотілося б побачити, але час пелюшок для них ще не настав, тож не зазиратимемо у майбутнє..
Про програму літератури - неочікувано і дуже приємно чути! Дякую!
Дуже хочу, щоб все-таки вдався подарунок для Святослава. Радію їхньому щастю.
Ярослава Губко, Цей подарунок вдасться)
Люба вагітна!!! Як прекрасно! Але.... невже щось затьмарить їхнє щастя, їхню сімейну ідилію???))
Чекаю на фінальну частину і боюся. Дякую вам за продочку.))))
Анна Багирова, Ох, чи можливе щастя, яке б нічого не зіпсувало?.. Не хочеться, але правда життя накладає свій відбиток.
Дякую, чекаємо фіналу)
Тепер вони пов'язані ще міцніше. Все так гарно й мило, вже все планують разом.)))Святослав повеселив своїм чисто чоловічим підходом з рулеткою, вираховуванням і отим типовим чоловічим рішенням, що два краще за зелене.)))) Але тут розумієш, що наближається останній день того кришталево-чистого щастя. День народження і подарунок той, наче символом стане. І на жаль, від цього нікуди не дітися.
Дякую Вам за продовження! З нетерпінням очікую неділі! Натхнення Вам, безпеки й гарного дня!
Лореін Владислава, Саме так, від цього нікуди не дітися, на жаль, можливий лише один фінал. Іноді кришталеве щастя руйнується у житті в найбільш неочікуваний момент, і навіть у книзі це не можна оминути.
Дякую, і Вам гарного дня!
Таке довгоочікуване щастя, повне-повнісіньке, аж через край, тільки передчуття недоброго, що воно от-от буде зруйноване, не покидає. Це, мабуть, відгомін реального світу, тому що історія дуже реальна і справжня.
Дякую! З нетерпінням чекаю на фінал!
Ліна Алекс, Реальне і вигадане у цій історії йдуть пліч-о-пліч, тож і відчуття недорого цілком виправдане.
Дякую!
Таки у свій час недарма згадала про пісню Був‘є… Хоча, сподіваюся, не настільки все трагічно буде, як озвучено в останньому куплеті. Не осиплеться цвіт їхнього кохання, не встигнувши буйно розцвісти…
Любов, Недарма...
І я на те сподіваюся!.
На тривожній ноті закінчилася глава. Сподіваюся, їх омине погана доля, і авторка тут напророкує швидку перемогу))
Дякую!
Ліна Алекс, Хотілося б напророкувати, але можливо, аж на дуже вперед не зазиратимемо)
Дякую!
Так поетично) розцвіли ще до весни) щоб лиш мороз не шарпнув той цвіт
Олена Когут, Ох, без морозу, на жаль, не обійдеться..
Зима, холодно, пусто... а тобі все одно, бо ти розцвів)) І не тільки ти)) І вінчання це чудово!! А передчуття... то страшно. Бо ще по живому боляче. Але... все одно чекаю на щось неймовірне і щасливе) Дякую, Віто!❤️
Аля, По живому. І невідомо, чи переболить, чи колись забудеться цей біль. Але щасливе ще ооапиться) Дякую❤️
Здається, я вже знаю, чим завершиться ця історія... Обіцяю не спойлерити, якщо пані Устина поділиться рецептом гречаного киселю)) Бо взагалі вперше в житті почула про таку страву)
Єва Райн, Напевне, у кожному регіоні є такі страви))
Одне слово ''війна''.
Оксана Буджаковська, Саме так.
Так мало відпущено їм щастя...((( Клята війна і ті, хто її підтримує !!!
Лариса Гаврилюк, Мало... Але можливо, тоапиться щось ще щасливе)
О, Святослав продовжує дивувати пропозиціями.!:))Все так гарнооо... і страви (от про Святославову улюблену ніколи й не чула), й звичаї, й атмосфера. Наче там побувала й з ними безперервно слухала ті колядки, щедрівки, шукала ті ворота.:)) У наших краях існувала традиція знімати ворота й хвіртки в ніч на Андрія. Причому знімали лише в тих, у кого в хаті живе дівчина на виданні (згодом просто дівчина), але так само кудись заносили, ховали.
Свята закінчуються й потроху огортає тривога. Здається, здогадуюся куди прямуємо.
Дякую Вам за цей шматочок свят і традицій, ну і за таких милих, відданих героїв! З нетерпінням чекаю продовження! Натхнення Вам, гарного дня, спокою й безпеки! ❤️
Лореін Владислава, Так, знаю, що в "нормальних" регіонах ворота знімають на Андрія і тільки там, де є дівчата, але саме у цій гоибинці Рівненського полісся ведеться саме так - робити шкоду на Щедрий вечір)) Вчора навіть перепитувала мами, чи нічого не переплутала))
Так, Ви правильно здогадуєтеся, куди прямуємо. Зрештою, чи є тут інший напрямок?..
Дякую, і Вам спокійного дня!❤️
Навіть подумати страшно, що має статися щось невиправно-погане. Ніііі, тільки не це. Вони ж тільки почали оживати, а їхні серця заспокоюватися!)) Але ці свята запам'ятаються назавжди!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням.)) Дякую вам, люба, за хвилюючу проду.)))))
Анна Багирова, Іноді щастя руйнується несподівано... Але не варто переживати, можливо, навіть у найтемніші часи може трапитися щось світле..
Дякую!❤️
Ооо, в жодних гостях так не зустрінеш Новий рік! Таємничість, чарівність, відвертість і ніжність помножені на двоє)) Обожнюю їх)) Дякую, Віто!!❤️
Аля, І то правда! Це свято найкраще зустрічати вдвох)
Дякую, Алю)
Так хочеться, аби те, що вони загадали у новорічну ніч, збулося!!! Так по- сімейному затишно відсвяткували Святослав, Люба та Степанко свій перший Новий рік!!!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Нічого не говоритиму, щоб не наспойлерити)
Гарно дня і натхнення!!
Люблю ваші книжки і вас!!!!!
Iryna H, Дякую! І Ввм гарного дня!❤️
Доброго дня!!
Чудова глава,з надією,з почуттями які помаленько відкриваються!!!
Дякую за хороший недільний настрій!!!!!!!
Iryna H, Добрий день!
Рада, що підняла Вам настрій)
Дякую)
Яка зворушлива зустріч Нового року, теплі сімейні вечори, порозуміння, щастя... Чого можна ще бажати?
Дякую!
Ліна Алекс, Зараз у них є все можливе щастя, тільки б не розтануло воно несподівано...
Дякую!
Оооооо!! Як трепетно і по-сімейному!!
Олена Когут, Ця зима стала для них особливо трепетною)
О, яке миле, затишне свято й такий щасливий початок нового року. І нарешті, нарешті озвучені натяки й слова через які усе відходить на другий план. І щось мені підказує, що Любина пропозиція збіглася з його загаданим бажанням.))
Ці серця заново розквітли й причина така проста: поруч саме той, поруч саме та.:)) Тішуся їхньому щастю разом із ними.
Дякую! Чекатиму фіналу. Гарного Вам дня, натхнення, безпеки! ❤️
Лореін Владислава, Цілком можливо, що збіглася))
Ви дуже влучно сказали щодо розквітлих сердець, вони й справді так почуваються. Зараз їхнє щастя повне, і цьому хочеться твшитись)
Дякую! І Вам гарного спокійного дня!
як бальзам на душу ,хочеться усміхатися після прочитаного
Таня Палихата-Лазенга, Рада чути, дякую!
"Зів'ялі серця", ця Ваша історія мені дуже близька, бо саме так – спонтанно ми одружились з чоловіком...всяко бувало в житті, та наперекір всьому ми 30 років разом. Характер в чоловіка теж схожий зі Святославовим. Дякую за зворушливу історію, здавалось би звичну – таких тисячі, але написану талановито.
Венера Савмар, Ого, мені дуже приємно, що Ви знайшли у цій історії щось близьке для себе!
Дякую!
Такий чарівний шматочок сімейної ідилії) Святослав нарешті таки став татом і те,що хлопчик говорить це не задумуючись значить набагато більше ніж коли. б умисно старався.А Люба хоче ще одне малятко, і от хоче не тому що так треба, а тому що хоче його саме від Святослава.( і от як каже бабця, від такого чоловіка таки гріх не народити) Здається,останні бар'єри між ними всіма остаточно впали
Наталка Михайлів, Так, бар'єри впали, вони остаточно стали справжнісінькою сім'єю. Побачимо тільки що вплине на цю ідилію..
Дякую!
Ооо, цю мить напевно можна навіть прирівняти до слів "любий, я вагітна")) А їх ми теж неймовірно чекаємо!! Впав такий ніби зовсім маленький, але все ж вагомий бар'єр. Здавалося б, кули ще ближче стати їм усім трьом)) Через таке ніби непомітне слово)) А "музей" це просто насолода)) Дякую, Віто)❤️
Аля, Так, Люба вперше не те, що по-справжньому замислилася про дитину від Святослава, а саме захотіла її, тому це дійсно новий крок)
Дякую, Алю)
дуже зворушливо
Наташа Василевська, Дякую!
Нарешті те довгоочікуване й таке дороге серцю слово від Степанка! І щонайважливіше цілком заслужене. І дууже вже гарні Любині думки. Якщо наважиться озвучити, ото буде найпрекрасніший подарунок для Святослава. Він у нас хоч і "по вчинках", але впевнена, таке мріє почути вже давно.
Тішуся разом з ними.:) З нетерпінням чекаю продовження! Гарного дня Вам, безмежного натхнення! ❤️
Лореін Владислава, Маєте рацію))
Мммм, ідилія! Тішуся! А оте "тато"...аж сльоза потекла.)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. Чекатиму на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Ох, насправді сльози ще попереду..)
Дякую!
Ооо!! Нарешті тато) і договорили!))) Після ваших кних хочеться обійматися)
Олена Когут, Сподіваюся, у Вас завжди поруч є хтось, кого можна побіймати))
Ви чудово пишете,а ще мені страшенно подобаються ваші чоловічі типажі , дякую за творчість
Галина Ткачук, Дякую, що читаєте!
І, звісно, запрошую підписатися на мене, щоб не проґавити нових книг!
Чим далі, тим більш повнішим стає їхнє щастя. Це так прекрасно. Тішишся, коли читаєш))
Дякую, Устино! З нетерпінням чекаю фіналу!
Ліна Алекс, Так, вони дійсно знайшли своє щастя, але... Але.
А до фіналу ще кілька глав)
Дякую!
Я вже перелякалася,що посваряться і розійдуться...добре ,що у нього вистачило розуму і терпіння,а може життєвого досвіду!!!
Добре ,що помирилися
Любця заслуговує на щастя,але треба в самій бути більш ініціативною чи ні?????
Iryna H, Дякую, продовження вже пишеться!))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати