Душа дракона

Розділ 26

- Нам потрібен гарячий чан з водою і багато-багато їжі, - наказав Варон, і наложники миттю кинулися виконувати наказ командора.

- А ще ти дуже втомився, тобі б подрімати, - Джин дбайливо погладила його по обличчю і від сторонніх очей не вислизнуло з якою любов'ю дивилася на нього дівчина.

- Ох, боюсь не скоро йому доведеться виспатися, - втрутився Норм. - Велика купа справ накопичилася, - він обмінявся з Вароном швидким багатозначним поглядом. - Так коли ж ти будеш оживляти цього висохлого задохлика?

- Він вас, між іншим, чує. Ще не знаю, Норм. Мабуть, мене повинно осяяти або ще що. Або може хто-небудь має якусь думку на цей рахунок?

- «Я маю, але зі мною ти говорити не бажаєш», - подав голос ображений Данай.

Решта, до кого торкнувся погляд  Джин, лише від незнання, похитали головами. Дівчина зітхнула, спробувавши зробити крок, потім ще один, і квапливо підбігши до брата - міцно обняла його:

- Я щаслива повернутися! Як ти тут?

- Хвилювався, жах як! Та й тут не спокійно, чутки різні ходять. Занадто багато стало у небі драконів. Подейкують, що Варон в опалі, - тихо прошепотів Елтон.

- Досить шушукатися! - гучний голос Варона відбився луною і полетів в гори. - Тепер тільки мені дозволено обіймати цю жінку.

- Я ж брат їй, владика, - несміливо заперечив Елтон.

- А я її майбутній чоловік, - примружився Варон, розуміючи, що його чують з десяток вух. - І за законом, дружину дракона не сміють торкатися навіть близькі.

«Її ніхто не посміє у мене відняти»! - прочитала Джин в його погляді, але цей погляд призначався не її брату, а тій загрозі, яка йшла з цитаделі Рейг. І незважаючи на суворість його обличчя, Джин посміхнулася Варону, погляд якого одразу пом'якшав, потеплішав, заіскрився.

- Нехай знають, - посмішка трохи торкнулася його губ. - І правда, душа моя, справ по горло. Незабаром я знайду тебе!

- Все добре, - запевнила Джин брата, коли Варон зник з поля зору. Але розгубленість і тривога не сходили з обличчя Елтона.

- Він що за дружину тебе взяти зібрався ?! З яких це пір владики беруть наложниць за дружину?

- Начебто так можна, якщо жінка має дар іскри. Заспокойся братик, він хоче як краще. Варон намагається захистити мене будь-якими способами. І до всього іншого - ми кохаємо один одного.

- Пф, інші про це давно вже знали, це ти і Варон тільки нещодавно прозріли, - пробурчав Елтон. - Ох, Джинджер, не скінчиться це добром, нутром чую.

- Як там ... безіменні? - спускаючись сходами разом з Елтоном на другий ярус, змінила тему Джин. Трохи віддалік за ними плентався привид Даная.

- Не сказав би, що їм до вподоби таке життя, - похмуро проказав Елтон. - Здається мені, в їх мутних поглядах миготить бажання покінчити з цим світом. У одного з них сильний кашель, у дівчини зі світлим волоссям жіноча хвороба, дуже слабка стала, не встає. У другого хлопця запалилася рана, обрубок язика розпух і сочиться. На рахунок ще однієї дівчини у мене сумніви чи в своєму вона розумі. Ось такі от справи.

- А зіллям, які ти їм приніс, вони лікувати себе самі не стали, вірно? - знітилася Джин.

- Вгадала.

- Знаєш що, давай заглянемо до них прямо зараз!

Підібравши важку підбиту хутром спідницю, Джин рішуче увійшла до стайні, підійшовши до крайнього стійла, де замість коня, на чистому сіні лежало четверо змучених людей. Ніхто з них навіть не глянув на неї. Але Джин все ж мала намір поговорити. Прийшов час.

- Знаю, не раді ви мені. ... Адже спочатку я попереджала вас, наскільки небезпечний наш світ, для таких, як ви. На мій превеликий жаль. Моя провина в тому, що мені не вистачило твердості позбавити вас життя без мук ще тоді. А після я б уже і не змогла. ... Ніколи не забуду того дня,  сповненого жаху, коли ..., - розхвилювавшись, Джин затремтіла, на хвилину закривши очі. Коли ж дівчина знову подивилася на безіменних, очі Енді були звернені прямо на неї. - Коли Атаван мене вистежив і змусив обирати між вами і моєю родиною. Коли ... потішаючись над моєю дружньою прихильністю, змусив обирати кому з вас жити безмовними рабами, а кому стати дичиною для драконячого  полювання. Моя провина, що серед живих залишилися саме ви четверо. І цієї провини мені не позбавитися, я не чекаю вашого вибачення, але ви повинні знати, що кожен раз згадуючи про вас - моє серце обливається кров'ю. В той день я бажала собі смерті, і якби не Варон, не знаю, стояла б я тут зараз чи ні. Він врятував мене і заради мене витягнув вас з каменоломень, щоб захистити від ще більш жахливої долі. Поки Варон командор цієї вежі - вас ніхто не образить. Так, доведеться працювати, але тут можна жити і не боятися ...

  Енді різко змахнув руками, щось показуючи жестами, вдарив себе в груди, потім тицьнув пальцем, вказуючи на Джин.

- Він питає тебе, «навіщо, по-твоєму, йому тепер таке життя?» - підказав Елтон.

- Енді, прошу тебе, - Джин сіла поруч з хлопцем, взявши його за руку, яку він одразу висмикнув, - Дозволь тобі допомогти. Мій брат вилікує вас, - при цих її словах Енді гірко посміхнувся. А Олівія раптом зірвалася з місця і почала хапати кінський гній, кидаючи його убік Джин.

- Пішли, поки вона не влучила, - підхопив її Елтон. - Я тебе попереджав, умовляти їх жити марно. Варон цього не схвалить.



Лаванда Різ

Відредаговано: 08.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись