37 219
Анотація до книги "Курган"
Шестеро військових розкопують курган міфічного скіфського царя Мадія і знаходять скарб, який здатен підтвердити участь жорстоких кочівників у штурмі Ніневії. Через два дні розвідники 122-ї бригади виявляють на вказаній позиції чотири понівечені тіла. Павло Татарчук змушений повернутися на лінію фронту, щоб розшукати зниклого безвісти молодшого брата і повернути крадене золото на місце, поки прокляття давніх не знищило світ...
Зміст книги: 79 глав
32 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСтрашно цікава історія. Якби не події нашого сьогодення, було б цікаво, тут тобі й воєнний трилер за мотивами «свій серед чужих, чужий серед своїх», й історичні міфи, й теоріі змов про походження пандемій. А коли розумієш, що художня вигадка базується на реальних подіях, просто жах бере. Багато ми не знаємо, не розуміємо в цій війні, тому часто робимо неправильні висновки і несеться матючиння соцмережами!( шлях воїна важкий і незбагненний тим, хто в тилу. Героям слава!
Людмила Юшко, дякую за коментар!)
Читаю ваші книги із задоволенням. Ваші шедеври дуже сподобались мені. Маю велике бажання придбати ваші надруковані книги.
Катерина Коломойцева, Напишіть мені у фейсбук! Є сторінки Сергій Тимофійко та Тарас Мельник. Зараз маю в наявності тільки "Темні символи", але то класна книга!
Рекомендую до прочитання. Крутезна історія, майстерно подана. Дякую!
Юлій Череп, Дякую!
Дочитала, дуже захоплюючий сюжет, стільки історії, навіть містики! Водночас боляче розуміти, що описане Вами сьогодення - реальне, страшне, правдиве і теж колись буде історією, але вже України. Дякую Вам і дякую захисникам України!
Марина Семйоник, Дякую за відгук!
Читаю лише третій розділ, а перед очима картина тих бабок крикливих, які люблять сидіти на двох стільцях...Дуже все правдиво, життєво, і напевно, захоплююче, бо тільки почала читати. Дякую, книги надзвичайно цікаві, деякі навіть трохи страшні для мене, але відчувається талант, грамотність і знання нашої історії та культури.
Марина Семйоник, Дякую. Цей розділ у багатьох читачів викликає якусь впізнавану асоціацію з власним досвідом!)
дякую!
дуже правдиво написано про тих,хто не хоче бачити майбутнього,а хоче жити,як було в СРСР,красти і чекати на слова ,"краще не буде","ми найкращі"
На слова брехні.
Ірина Атаманчук, о, там такого багато. Все з спостережень того ж таки 15 го року
Це щось неймовірне! хотіла б бачити цю книгу на полицях в книжних магазинах . Дуже прошу подати на друк . Прочитала б ще раз .
Оля Карпенко, Є варіант надрукувати її, але то буде обговорюватися ще. Все можливо. Поки є надруковані інші твори. Якщо цікавить, то можна підписатися на сторінку автора у фейсбук. Там всі анонси.
Я в захваті від Ваших книг. Так все реально описано з додатком містики. Натхнення Вам. Бережіть себе. Знаю, що перебуваєте на війні. Нехай ангел охоронець буде завжди поруч. Мирного неба
Людасик Ткаченко, щиро дякую!)
Перед дуже важким вибором постав Павло... А я так сподівалася на хепі-енд. Хоча, звісно, не в цьому жанрі на нього чекати.
Христина Маніль, емоції надто близькі з сьогоденням, тому не сприймаються, як щось далеке...
Коментар видалено
А Калузі по заслузі!
Як же хочеться, аби Саша якимось дивом врятувався...
Нарешті відкрила для себе Вашу творчість. Дуже цікаво та захопливо! Хоч моментами і важко... Зараз читаю про табір смерті. Намагаюся відганяти думки про те, що схожі речі відбуваються насправді, хоча всі ми це розуміємо... А ще не виходить з голови епізод поїздки в автобусі. Він ніби фоново прокручується у мене в голові постійно. Згадую, скільки таких "водіїв-студентів-бабусьок" я бачила за усі ці роки. І розумію: багато. І, що прикро, жодному ніколи не закрила рота. А тепер думаю: Господи, та якби ми всі таким кадрам вчасно закривали писки, скільки б бід можна було уникнути...
Дякую Вам, Тарасе, за цю книгу! Читатиму далі.
Твір Чудовий!До того ж я дізнався багато з історії скіфів
Павло неймовірно крутий!Буду читати ще інші ваші твори .Впевнений вони теж чудові
Олександр Олефіренко, дякую за підтримку!) з часом задумаюся про їх друк!)
Дуже подобається. Затягує, не відірватись. Але через постійні відключення електрики доступ до мережі не завжди є.
Прошу, дати можливість скачати.
Тарас Мельник, Дякую за відповідь.
Це одна з кращих книг, прочитаних мною останнім часом. Від неї важко відірватися, хоч і читати важко. Дякую за цікаву детективну історію.
Ната Унсал, дякую! Мені дуже приємно читати такий коментар!
Ну що ж, авторе, я закрила чергову вашу книгу, від якої не здатна була відірватися. Іноді запитую себе, чому саме трагічні книги у вашому виконанні знаходяться на рівні шедеврів?
Також питала себе, "хто винен у тому, що сталося, і з чого почалося"? Певно обставини, чи бажання Павла не жити більше, чи, можливо, цікавість Саші. Цього вже точно не скажешь.
Дякую вам за цей твір, який змусив у черговий раз поринути у трагічний, але захопливий світ.
Наталія Ковган, Дякую Вам за увагу до цих складних творів, які викликають суперечливі емоції!
Єдине, що можна сказати, так це з таким як Мент не потрібно ворогів. Воювати навіть немає необхідності. Але, вибачте, тупий він. Невже думав, що зрадивши, сам не піде під ніж зрадників? Серйозно? Такий він цінний, коли з іншими подібним чином вчинили? Поет мені був симпатичним з самого початку, і я не помилилася.
Дякую вам, авторе, просто не здатна відірватися від твору. Лишилося не так багато.
Наталія Ковган, Він, як і багато інших, потрапив під згубний вплив маніпуляцій!
Читаю про захопливість Саши курганом. Розумію зацікавленість як історика, але краще б він туди не ліз. Завжди було трохи незрозуміло і дивно, як люди розкопують могили, забирають із мертвих тіл прикраси і коштовності. Навіть із наукових міркувань. Адже це все встручання у потойбічне.
Наталія Ковган, Історики - одержимі люди, яких притягують таємничі, незвідані, речі, котрі інколи лежать далеко за межами їхнього розуміння.
Жахливо з Сашею вийшло... навіть сліз немає, щоб висказати те, що відчувається. Уявляю, що відчував Паша. Певно, це наука, що деякі речі краще не чіпати, але поки висновки робити рано. Скажу тільки, що цей твір неймовірний, хоча і хочеться після деяких глав просто вити.
Наталія Ковган, Мені цей твір пропонували надрукувати, однак сума внеску занадто велика. Роман вийшов трагічним, але дуже цікавим.
Знаєте, так невзично читати, коли вже пройшла не одну дорогу з героями. Доки Тарас Мельник блукає лісами Чернігівщини, Павло намагається врятувати брата та розгадати таємниці пагорба. Роберт бореться із власними демонами та проблемами у житті. Наскільки долі переплітаються та вражають поворотами.
До загибелі Поета багато питань. Не міг ВІталій погано накласти джгути, він свою справу знає. Зате до Зевса багато питань і щодо смерті побратима (він же був поруч) і щодо вбитого бойовика.
Наталія Ковган, Ото правильні запитання, відповіді на які точно будуть у тексті!
Щиро кажучи, не думала, що Павло зуміє так гідно вистояти проти тупих фанатиків у автобусі. Думала, його викинуть звідти. Чи є узагалі сенс щось таким говорити? Проте поставити на місце варто.
Перетин твору з Громадою, змусив у черговий раз хвилюватися.
Будемо читати, тому що книга вже неймовірно затягнула.
Наталія Ковган, я також думаю, що "автобусним експертам" нічого не доведеш, тому краще кинути їх у їхньому обмеженому світові...
Дуже дякую за книгу!!! Вона залишила багато емоцій!!! Люблю дуже читати Кінга і тішуся тим, що і в нас є що почитати. Дякую за вашу працю і прошу - тільки не зупиняйтесь!!!!
Катя, Щиро вдячний Вам за емоційний коментар. І цілком поділяю Вашу любов до С.Кінга. Сам зібрав цілу колекцію його романів. У нас завжди є що почитати, але для переходу на паперові видання потрібна підтримка та оцінка читача. Запрошую до прочитання інших романів - вони не менш цікаві та інтригуючі! П.С. Дякую за нагороду!
надзвичайна історія!!!! прочитала га одному подиху!!!
Марина Гудзенко, щиро дякую за приємний відгук і запрошую до інших, не менш цікавих, історій!!!
Прочитала книгу, історія дійсно вражаюча. Перечитала багато, але коментарі пишу дуже рідко ,майже ніколи... хоч і гідних авторів у своїх жанрах є багато. Емоції переповнюють... є над чим задуматись. Мені дуже подобаються такі твори де читаєш ще й між рядків, з такими творами зустрічаюсь рідко. Зізнатись чесно, книгу відкладала декілька разів, боялась емоцій які викличе тема війни, хоч і подана під видуману історію. Але всі ці емоції...вони витягують тебе з твоєї зони комфорту і переносять в життя реальне і дуже страшне... Все читалося на одному диханні, вболівала за головного героя , дійсно хотілось якогось "хепі енду" але в таких історіях його не буває... де гине стільки невинних людей...навіть щасливий кінець він не є вже і таким щасливим. Закінчила звичайно книгу як "ніжна половина людства" зі сльозами на очах і відчуттями які розривають з середини...
Дякую,Автору, за ці емоції, які я відчула і пережила, між рядків...йду по заспокійливе, інакше ніяк...
Світлана Салик, Дякую за чудовий коментар. Цей твір з моїх початків. Я боявся писати на цю тему. тому приємно читати такі відгуки. Якщо встигну, цього літа буде опублікований подібний роман. Він уже написаний, але на конкурсі...
Початок дуже інтригує! Той самий цар, що був проклятий за неповагу до бога? Скарби та війна - дуже цікаве поєднання, що захоплює! В мене є велика діра в знаннях військових (стратегія, тактика, чини...), вже відчуваю, що книга буде не лише цікавою, а й дуже корисною!
Айя Нея, Книга не претендує на повтор реальних деталей з військових статутів, чи вже існуючих скіфських легенд. Дуже важко писати, враховуючи складну бюрократію ЗСУ, тому багато спрошено та зроблено зрозумілішим для сюжету. Щодо Мадія. Я вибирав найневідомішого царя з усіх. Щоб вписати в сюжет художню історію. Коли перекроювати реальну історію, тоді поціновувачі гидуватимуть. Тому особисті характеристики, як і прокляття, подані у скіфському дусі, але вигадані автором. Реальні у творі дати походів та імена правителів, які взаємодіяли зі скіфами. Будуть згадки і про Вавилон, і про Ассирію... навіть про вежу та царя Вавилону Набопаласара... Як на мене історія вийшла заплутана, з трьома сюжетними лініями, але ніколи не прагну до примітиву. Сюжети мусять бути складними та цікавими... Цього вимагає жанр!
Дякую вам за цей твір! З кожним розділом він зачіпає за живе все більше, бо у моїй сім'ї також є військовий..
Аля Галентюк, Я брав собі за мету написати твори у сучасних жанрах детективу та трилеру, які не будуть досконалими копіями військової бригади чи поліцейського відділку, але спробують винести на розгляд наявні проблеми у суспільстві, які його руйнують зсередини. За війну писати найважче, але легкі шляхи мені не цікаві...
Зацікавили, додаю до бібліотеки.
Лена Муррр, Дякую за увагу!!
Дуже цікаво, що ж буде далі))
Мар'яна Доля, Дякую! Продовження буде. Роман повністю написаний ще рік тому...
Ще не читала, але анотація уже зацікавила. Залишаю вам зірочку та піду читати)
Аля Галентюк, Дякую. Вже підписуюся на Вас!!!
Дуже інтригуючий початок!
vitaly.dulenko, Інтрига не закінчиться ніколи!
Анотація - просто неперевершена!
Лена Муррр, дякую! роман буде дуже складним. Три сюжетні лінії, багато історичного тексту. Але він уже написаний, ще у 2019 році. Тому читачів чекає майже сто тисяч слів... кошмари тільки починаються!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати