Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Шестеро військових випадково розкопують курган міфічного скіфського царя Мадія і знаходять скарб, який здатен підтвердити участь жорстоких кочівників у штурмі Ніневії. Через два дні розвідники 122-ї бригади виявляють на вказаній позиції чотири понівечені тіла. Павло Татарчук змушений повернутися на лінію фронту, щоб розшукати зниклого безвісти молодшого брата і повернути крадене золото на місце, поки прокляття давніх не знищило світ...
Ну що ж, авторе, я закрила чергову вашу книгу, від якої не здатна була відірватися. Іноді запитую себе, чому саме трагічні книги у вашому виконанні знаходяться на рівні шедеврів?
Також питала себе, "хто винен у тому, що сталося, і з чого почалося"? Певно обставини, чи бажання Павла не жити більше, чи, можливо, цікавість Саші. Цього вже точно не скажешь.
Дякую вам за цей твір, який змусив у черговий раз поринути у трагічний, але захопливий світ.
Єдине, що можна сказати, так це з таким як Мент не потрібно ворогів. Воювати навіть немає необхідності. Але, вибачте, тупий він. Невже думав, що зрадивши, сам не піде під ніж зрадників? Серйозно? Такий він цінний, коли з іншими подібним чином вчинили? Поет мені був симпатичним з самого початку, і я не помилилася.
Дякую вам, авторе, просто не здатна відірватися від твору. Лишилося не так багато.
Читаю про захопливість Саши курганом. Розумію зацікавленість як історика, але краще б він туди не ліз. Завжди було трохи незрозуміло і дивно, як люди розкопують могили, забирають із мертвих тіл прикраси і коштовності. Навіть із наукових міркувань. Адже це все встручання у потойбічне.
Жахливо з Сашею вийшло... навіть сліз немає, щоб висказати те, що відчувається. Уявляю, що відчував Паша. Певно, це наука, що деякі речі краще не чіпати, але поки висновки робити рано. Скажу тільки, що цей твір неймовірний, хоча і хочеться після деяких глав просто вити.
Знаєте, так невзично читати, коли вже пройшла не одну дорогу з героями. Доки Тарас Мельник блукає лісами Чернігівщини, Павло намагається врятувати брата та розгадати таємниці пагорба. Роберт бореться із власними демонами та проблемами у житті. Наскільки долі переплітаються та вражають поворотами.
До загибелі Поета багато питань. Не міг ВІталій погано накласти джгути, він свою справу знає. Зате до Зевса багато питань і щодо смерті побратима (він же був поруч) і щодо вбитого бойовика.
Щиро кажучи, не думала, що Павло зуміє так гідно вистояти проти тупих фанатиків у автобусі. Думала, його викинуть звідти. Чи є узагалі сенс щось таким говорити? Проте поставити на місце варто.
Перетин твору з Громадою, змусив у черговий раз хвилюватися.
Будемо читати, тому що книга вже неймовірно затягнула.
Дуже дякую за книгу!!! Вона залишила багато емоцій!!! Люблю дуже читати Кінга і тішуся тим, що і в нас є що почитати. Дякую за вашу працю і прошу - тільки не зупиняйтесь!!!!
Катя, Щиро вдячний Вам за емоційний коментар. І цілком поділяю Вашу любов до С.Кінга. Сам зібрав цілу колекцію його романів. У нас завжди є що почитати, але для переходу на паперові видання потрібна підтримка та оцінка читача. Запрошую до прочитання інших романів - вони не менш цікаві та інтригуючі! П.С. Дякую за нагороду!
Прочитала книгу, історія дійсно вражаюча. Перечитала багато, але коментарі пишу дуже рідко ,майже ніколи... хоч і гідних авторів у своїх жанрах є багато. Емоції переповнюють... є над чим задуматись. Мені дуже подобаються такі твори де читаєш ще й між рядків, з такими творами зустрічаюсь рідко. Зізнатись чесно, книгу відкладала декілька разів, боялась емоцій які викличе тема війни, хоч і подана під видуману історію. Але всі ці емоції...вони витягують тебе з твоєї зони комфорту і переносять в життя реальне і дуже страшне... Все читалося на одному диханні, вболівала за головного героя , дійсно хотілось якогось "хепі енду" але в таких історіях його не буває... де гине стільки невинних людей...навіть щасливий кінець він не є вже і таким щасливим. Закінчила звичайно книгу як "ніжна половина людства" зі сльозами на очах і відчуттями які розривають з середини...
Дякую,Автору, за ці емоції, які я відчула і пережила, між рядків...йду по заспокійливе, інакше ніяк...
Світлана Салик, Дякую за чудовий коментар. Цей твір з моїх початків. Я боявся писати на цю тему. тому приємно читати такі відгуки. Якщо встигну, цього літа буде опублікований подібний роман. Він уже написаний, але на конкурсі...
Початок дуже інтригує! Той самий цар, що був проклятий за неповагу до бога? Скарби та війна - дуже цікаве поєднання, що захоплює! В мене є велика діра в знаннях військових (стратегія, тактика, чини...), вже відчуваю, що книга буде не лише цікавою, а й дуже корисною!
Айя Нея, Книга не претендує на повтор реальних деталей з військових статутів, чи вже існуючих скіфських легенд. Дуже важко писати, враховуючи складну бюрократію ЗСУ, тому багато спрошено та зроблено зрозумілішим для сюжету. Щодо Мадія. Я вибирав найневідомішого царя з усіх. Щоб вписати в сюжет художню історію. Коли перекроювати реальну історію, тоді поціновувачі гидуватимуть. Тому особисті характеристики, як і прокляття, подані у скіфському дусі, але вигадані автором. Реальні у творі дати походів та імена правителів, які взаємодіяли зі скіфами. Будуть згадки і про Вавилон, і про Ассирію... навіть про вежу та царя Вавилону Набопаласара... Як на мене історія вийшла заплутана, з трьома сюжетними лініями, але ніколи не прагну до примітиву. Сюжети мусять бути складними та цікавими... Цього вимагає жанр!
Аля Галентюк, Я брав собі за мету написати твори у сучасних жанрах детективу та трилеру, які не будуть досконалими копіями військової бригади чи поліцейського відділку, але спробують винести на розгляд наявні проблеми у суспільстві, які його руйнують зсередини. За війну писати найважче, але легкі шляхи мені не цікаві...
Лена Муррр, дякую! роман буде дуже складним. Три сюжетні лінії, багато історичного тексту. Але він уже написаний, ще у 2019 році. Тому читачів чекає майже сто тисяч слів... кошмари тільки починаються!
На сайті Букнет використовуються файли cookie. Cookie забезпечують правильну роботу сайту і надають вам більше можливостей при його використанні. Продовжуючи використовувати наш сайт, ви даєте згоду на обробку файлів cookie.
16 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиНу що ж, авторе, я закрила чергову вашу книгу, від якої не здатна була відірватися. Іноді запитую себе, чому саме трагічні книги у вашому виконанні знаходяться на рівні шедеврів?
Також питала себе, "хто винен у тому, що сталося, і з чого почалося"? Певно обставини, чи бажання Павла не жити більше, чи, можливо, цікавість Саші. Цього вже точно не скажешь.
Дякую вам за цей твір, який змусив у черговий раз поринути у трагічний, але захопливий світ.
Наталія Ковган, Дякую Вам за увагу до цих складних творів, які викликають суперечливі емоції!
Єдине, що можна сказати, так це з таким як Мент не потрібно ворогів. Воювати навіть немає необхідності. Але, вибачте, тупий він. Невже думав, що зрадивши, сам не піде під ніж зрадників? Серйозно? Такий він цінний, коли з іншими подібним чином вчинили? Поет мені був симпатичним з самого початку, і я не помилилася.
Дякую вам, авторе, просто не здатна відірватися від твору. Лишилося не так багато.
Наталія Ковган, Він, як і багато інших, потрапив під згубний вплив маніпуляцій!
Читаю про захопливість Саши курганом. Розумію зацікавленість як історика, але краще б він туди не ліз. Завжди було трохи незрозуміло і дивно, як люди розкопують могили, забирають із мертвих тіл прикраси і коштовності. Навіть із наукових міркувань. Адже це все встручання у потойбічне.
Наталія Ковган, Історики - одержимі люди, яких притягують таємничі, незвідані, речі, котрі інколи лежать далеко за межами їхнього розуміння.
Жахливо з Сашею вийшло... навіть сліз немає, щоб висказати те, що відчувається. Уявляю, що відчував Паша. Певно, це наука, що деякі речі краще не чіпати, але поки висновки робити рано. Скажу тільки, що цей твір неймовірний, хоча і хочеться після деяких глав просто вити.
Наталія Ковган, Мені цей твір пропонували надрукувати, однак сума внеску занадто велика. Роман вийшов трагічним, але дуже цікавим.
Знаєте, так невзично читати, коли вже пройшла не одну дорогу з героями. Доки Тарас Мельник блукає лісами Чернігівщини, Павло намагається врятувати брата та розгадати таємниці пагорба. Роберт бореться із власними демонами та проблемами у житті. Наскільки долі переплітаються та вражають поворотами.
До загибелі Поета багато питань. Не міг ВІталій погано накласти джгути, він свою справу знає. Зате до Зевса багато питань і щодо смерті побратима (він же був поруч) і щодо вбитого бойовика.
Наталія Ковган, Ото правильні запитання, відповіді на які точно будуть у тексті!
Щиро кажучи, не думала, що Павло зуміє так гідно вистояти проти тупих фанатиків у автобусі. Думала, його викинуть звідти. Чи є узагалі сенс щось таким говорити? Проте поставити на місце варто.
Перетин твору з Громадою, змусив у черговий раз хвилюватися.
Будемо читати, тому що книга вже неймовірно затягнула.
Наталія Ковган, я також думаю, що "автобусним експертам" нічого не доведеш, тому краще кинути їх у їхньому обмеженому світові...
Дуже дякую за книгу!!! Вона залишила багато емоцій!!! Люблю дуже читати Кінга і тішуся тим, що і в нас є що почитати. Дякую за вашу працю і прошу - тільки не зупиняйтесь!!!!
Катя, Щиро вдячний Вам за емоційний коментар. І цілком поділяю Вашу любов до С.Кінга. Сам зібрав цілу колекцію його романів. У нас завжди є що почитати, але для переходу на паперові видання потрібна підтримка та оцінка читача. Запрошую до прочитання інших романів - вони не менш цікаві та інтригуючі! П.С. Дякую за нагороду!
надзвичайна історія!!!! прочитала га одному подиху!!!
Марина Гудзенко, щиро дякую за приємний відгук і запрошую до інших, не менш цікавих, історій!!!
Прочитала книгу, історія дійсно вражаюча. Перечитала багато, але коментарі пишу дуже рідко ,майже ніколи... хоч і гідних авторів у своїх жанрах є багато. Емоції переповнюють... є над чим задуматись. Мені дуже подобаються такі твори де читаєш ще й між рядків, з такими творами зустрічаюсь рідко. Зізнатись чесно, книгу відкладала декілька разів, боялась емоцій які викличе тема війни, хоч і подана під видуману історію. Але всі ці емоції...вони витягують тебе з твоєї зони комфорту і переносять в життя реальне і дуже страшне... Все читалося на одному диханні, вболівала за головного героя , дійсно хотілось якогось "хепі енду" але в таких історіях його не буває... де гине стільки невинних людей...навіть щасливий кінець він не є вже і таким щасливим. Закінчила звичайно книгу як "ніжна половина людства" зі сльозами на очах і відчуттями які розривають з середини...
Дякую,Автору, за ці емоції, які я відчула і пережила, між рядків...йду по заспокійливе, інакше ніяк...
Світлана Салик, Дякую за чудовий коментар. Цей твір з моїх початків. Я боявся писати на цю тему. тому приємно читати такі відгуки. Якщо встигну, цього літа буде опублікований подібний роман. Він уже написаний, але на конкурсі...
Початок дуже інтригує! Той самий цар, що був проклятий за неповагу до бога? Скарби та війна - дуже цікаве поєднання, що захоплює! В мене є велика діра в знаннях військових (стратегія, тактика, чини...), вже відчуваю, що книга буде не лише цікавою, а й дуже корисною!
Айя Нея, Книга не претендує на повтор реальних деталей з військових статутів, чи вже існуючих скіфських легенд. Дуже важко писати, враховуючи складну бюрократію ЗСУ, тому багато спрошено та зроблено зрозумілішим для сюжету. Щодо Мадія. Я вибирав найневідомішого царя з усіх. Щоб вписати в сюжет художню історію. Коли перекроювати реальну історію, тоді поціновувачі гидуватимуть. Тому особисті характеристики, як і прокляття, подані у скіфському дусі, але вигадані автором. Реальні у творі дати походів та імена правителів, які взаємодіяли зі скіфами. Будуть згадки і про Вавилон, і про Ассирію... навіть про вежу та царя Вавилону Набопаласара... Як на мене історія вийшла заплутана, з трьома сюжетними лініями, але ніколи не прагну до примітиву. Сюжети мусять бути складними та цікавими... Цього вимагає жанр!
Дякую вам за цей твір! З кожним розділом він зачіпає за живе все більше, бо у моїй сім'ї також є військовий..
Аля Галентюк, Я брав собі за мету написати твори у сучасних жанрах детективу та трилеру, які не будуть досконалими копіями військової бригади чи поліцейського відділку, але спробують винести на розгляд наявні проблеми у суспільстві, які його руйнують зсередини. За війну писати найважче, але легкі шляхи мені не цікаві...
Зацікавили, додаю до бібліотеки.
Лена Муррр, Дякую за увагу!!
Дуже цікаво, що ж буде далі))
Мар'яна Доля, Дякую! Продовження буде. Роман повністю написаний ще рік тому...
Ще не читала, але анотація уже зацікавила. Залишаю вам зірочку та піду читати)
Аля Галентюк, Дякую. Вже підписуюся на Вас!!!
Дуже інтригуючий початок!
vitaly.dulenko, Інтрига не закінчиться ніколи!
Анотація - просто неперевершена!
Лена Муррр, дякую! роман буде дуже складним. Три сюжетні лінії, багато історичного тексту. Але він уже написаний, ще у 2019 році. Тому читачів чекає майже сто тисяч слів... кошмари тільки починаються!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати