680
“Вир Світів”
Анотація до книги "Оракул із Безодні"
Василь Гоцко, молодий спеціаліст із безпеки інформаційних систем, прилітає з бази на Калісто до станції Дельфи на Ганімеді. Хтось нишпорить в інформаційній системі станції, читає всі дані та файли, не виключаючи ті, на яких встановлено обмежений доступ та статус "конфіденційно". А ще директора станції звати Аполоній. Він міцно тримає колектив у своїх руках. За всім цим криється якась таємниця, яку Василь має розплутати. Він занурюється в атмосферу таємниць та інтриг, і виявляє, що все насправді не таке, яким здається... Хто той невловний шпигун, який краде дані? Чим займалася Електра - чарівна дівчина-сисадмін, замість того щоб пильнувати за безпекою мережі? Чи все, що робить на станції її колектив не суперечить законам Земної Співдружності?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиФiнал не завадило би переписати повнiстю. Там варто було би прописати ще кiлька сторiнок, щоб завершити розповiдь. А так все розкрито "в лоб" i це зiпсувало загальне враження вiд твору
Константин Зорич, підтримую. фінал треба ще дописати
Непогане оповідання, іноді читати було цікаво, але фінал трохи змазаний.
Я знаю, що тут присутні досвідчені автори. Тому прошу у вас поради.
Я ледве встиг дописати свій твір на цей конкурс, тому не те що на перемогу, навіть на вихід до фіналу я не розраховував. Я розумію що в мене недовершений фінал, я сам його зіпсував, бо був уже дуже втомлений та не міг уже придумати як завершити твір. Як би ви порадили завершити це оповідання? Логічно, що воно мало би бути завершено на відкритій ноті яка дала би натяк на "нове коло сюжету".
Я спочатку збирався прописати що певний час буде знайомство з Олімпом та його керівництвом. Що вони знають що хтось лазить у системі, але теж не мають гадки звідки взявся цей невловний хакер. Але тут вже Василь дав зачіпку, та сисадмін Олімпу з його допомогою встановив що втручання у систему проходить десь іззовні. Вони вирішують злітати туди, до Моноліту, та дослідити уже через нього хто саме здійснив проникнення у добре захищену систему. Вже на фізичному рівні Василь та індус-сисадмін встановлюють, що якісь сигнали йдуть до Моноліту знизу. А вже хтось з геологів повідомив. що це одне з небагатьох місць планети, де гірські породи виходять на поверхню, й де гори з самого дну океану виходять на поверхню.
Тобто, якби не було підльодового океану, висота гори сягала би висоти гори Арсія Монс на Марсі. Сигнали йдуть через товщу гори у надра планети - до залізного ядра. Але як саме вони встановлять. що це саме Штучний інтелект, який записаний у залізно-магнітному ядрі планети як на жорсткий диск, я досі не маю гадки, та не можу придумати. А це була головна ідея твору.
Якщо переписати оповідання як повість, то напевно доведеться повністю переписати фінал та дати більше часу на дослідження феномену - тобто провести кілька днів на станції Олімп, злітати до того Чорного Діаманту який є хабом, поставити трекери, простежити куди відсилаються сигнали, звідки йдуть сторонні підключення і т.д. Потім ще пара діб на обробку даних, інтерпретацію фактів. що призведуть до думки що вони знайшли позаземний Штучний Інтелект, який якась невідома давня цивілізація записала у ядро планети. і тоді слова Шульца "залишайтеся ще у нас, спробуєте встановити контакт із цим розумом" будуть мати сенс. Таким чином. твір буде ще на третину більше.
Вiдгук Olga Smolnytska: (Чому вона Електра, я почала здогадуватися до її розповіді - а тут іще й Едіп виринув як "закадровий" персонаж). Про піфію я здогадалася до згадування цього слова, а ще можна цим пояснити поведінку Еллі. Бо реальним піфіям давали наркотики, окурювали дівчат - і ті починали бурмотіти маячню, яку жерці тлумачили по-своєму. У піфій через наркотики швидко починалися психічні розлади, була рання смертність. В оповіданні більше поетично: Оракул дає одкровення, яких дівчина не розуміє (бо вона - провідниця). Оповідання про Оракула теж нівроку - особливо цікаві для мене історичні моменти - факти про гороскопи, астрологів (згадки про британців або про Гітлера). Так, це достовірно, історично і буде цікаво читачам.
Вiдгук Olga Smolnytska: Вдало про грецькі відповідники - від Аполлонія до інших. Продумано - від лабіринту до Цирцеї (на це натякає і постійно повторюване "свині"). Тоді герой - певною мірою Одіссей, а ще Тесей... Виходить так, що герої граються у міфи - але і проживають їх, і міфи стають реальністю. Цікаво читати про професійну сферу і взаємини у колективі (більше люблю читати не про кохання, а на інші теми) - бо тут показано не лише сексизм, а й натяк на мобінг (у тому числі це спостерігається і у поведінці Джона Сміта). Не зовсім зрозуміло, чи справді батько в Еллі був таким збоченцем, чи це у дівчини просто негаразд із психікою - звідси перебільшення. Психіатр не ставив би експерименти, ще й на рідних дітях - можна просто зазначити - без фаху - про ненормальність цього персонажа. Або про те, як він, не будучи професіоналом, начитався чи наслухався різного і вирішив це втілити у життя, як псевдонауку. Знову ж таки: вдало показано, що про його ненормальність можна дізнатися лише зі слів Еллі, а сам батько так і не з'явиться.
Це оповідання брало участь у конкурсі від РБЖ Азимут "Пісні з Орбіти". Тут дещо розширена та доповнена версія.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати