Ніжність у моді

Розділ 9

Чекай мене завтра

Під вечір у парку

Вдягни свою кращу сукенку в квітки

Крізь ночі і дні

Крізь тумани і ранки

Несу тобі повні кишені весни

~Фіолет~


 

Максим

Це диво? Чи як? Тепер не хотілось заливати у себе літри алкоголю. У квартирі продовжував тримати чистоту. Розмістив своє резюме на декількох сайтах. Можливо пощастить?

Я дійшов висновку, що продовжувати так більше не можна. Адже будуть дуже плачевні наслідки.

Коли нарешті до мене це дійшло, то зрозумів, що потрібно зараз же діяти, довго вагався, чи телефонувати Оленці." Допоможе чи ні? " - це питання було в голові та тривожило мене декілька днів. Але, коли наважився та зателефонував,  то став ледь не  найщасливішим чоловіком у світі. Вона погодилася! Я вражений.  Розумієте, що трапилось? Можливо, для когось це неважливо, але у мене тепер надія, що не все даремно.

Зранку побачив від неї повідомлення. Не забула, готова до рішучих дій. Щиро усміхнувся, радіючи цьому. Її повідомлення - немов запорука хорошо настрою та успішного дня.

Я радів, мов мале дитятко. Хіба це не чудово? Вона п-о-г-о-д-и-л-а-с-я!

Я хочу бути з нею, вона - мій порятунок. Ковток свіжого повітря, посеред посушливого дня.

Як зміг стільки років без неї?

Та я майже   кожного дня згадував Оленку. Її образ стояв перед очима. Ледь-ледь себе стримував, щоб не зателефонувати. Були дні, коли я збирав валізу, щоб повернутися додому, то мене щось зупиняло. Але тепер жодна перепона не стане на моєму шляху!

Я один раз зміг, інший - теж подужаю! Тоді вона погодилась на мою пропозицію, цього разу все буде ще краще!

Головне, позитивно мислити.

До вечора я перебував у дивному стані, а назвати його можна - "очікування". Навіть одягнув чисту футболку та джинси, помив кросівки. Які, до речі, були  вимазаними з того дня розплати...

Як виявилося, кафе, у якому ми повинні зустрітись, знаходиться недалеко від моєї квартири. Тому  вирішив, що піду пішки.  Побережу бензин, адже я зараз без роботи, а все таке дороге.

Зателефонував до мами. Після похорону ми не бачились. Вона Інколи виявляла бажання поспілкуватися, а я негативно до цього ставився. Не хотів нікого чути і бачити...

- Максиме? - рідний голос неньки вивів мене з роздумів.

- Привіт, мамо. Ти як?

- Привіт, синочку. Щось трапилось? Чому телефонуєш? Зі мною все добре. - я відчув, що вона здивувалась і ще те, що матінка дійсно рада моєму дзвінку.

- Мам, я зупинився та зрозумів, що не варто вживати стільки алкоголю. Я зрозумів, що був ще тим егоїстом! - важко вимовляю останнє слово, гортаючи слину.

- Сину це справді ти? Чи мені сниться?

- Мамо, це я...

- Синку, - чую, як ненька починає схлипувати.

- Не потрібно плакати! Все буде добре, - підбадьорюю рідненьку, хоча сам в це не дуже вірю. Сумніваюся у власних силах, але батько вчив, що все буде добре, головне - віра у краще майбутнє. 

- Максиме, ти не уявляєш, яка я зараз щаслива! Приїдеш до мене в гості?

- Звичайно, але не сьогодні...

- А чому? Хоча, зрештою, це твої справи, чекатиму на тебе завтра, - весело сказала матуся.

- Обов'язково прийду!

- Бувай, гарного завершення дня!

- Дякую, Максе, тобі теж!

Прощаюсь з матусею та виходжу з квартири. Пів дня лило, немов з відра. Але зараз сонечко вийшло. Свіже повітря, приємно знаходитись надворі, а не постійно сидіти у квартирі.

За десять-п'ятнадцять хвилин я вже бкв на місці.  Раптом бачу нове повідомлення, вмикаю мобільний.

" Максе, маю дуже багато роботи. Зустрінемось завтра? У тому ж кафе?"

О, ні! Не очікував такого. Хоча, робота - це важливо.

Коли розвертаюсь, щоб повертатись додому, але бачу дещо цікавеньке.

Оленка, поруч з якимось блондином, йдуть та весело теревенять.  Ого! Нічого собі! Вона ж ненавидить таких білобрисих, як він! Невже щось змінилось?

А він, певно, старший за мене, мужніший та перспективні ший.

Якщо нас порівнювати, то я - ніщо.

Хотілось підійти, почати бійку. Але я стримався...



Блакитноока

Відредаговано: 18.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись