Не можу без тебе

Данило Ольшанський безсовісно привабливий, зухвалий, самовпевнений викрадач жіночого спокою. І мені точно не варто дивитися в його бік із двох причин. По-перше, навіщо мені такі проблеми? По-друге, такі чоловіки на сірих мишок не западають. Я для нього невидимка. Була…
— Потанцюємо? — Чарівно-вбивча усмішка спрямована прямо на мене.
— Ти і я? — Витріщаю очі. — У тебе благодійна акція?
— Руслано, не біси мене. Злим і роздратованим я тобі не сподобаюся, — у сірих очах застигає сталева впертість.
— Ти мені й так не подобаєшся, — знизую плечима. Боже, навіщо я брешу, адже я зовсім не вмію брехати!
— Можна подумати я тобі своє серце пропоную. Просто пообіцяв твоїй тітці приділити тобі увагу, — нахабно кладе свою руку мені на талію. Серце? Хіба воно в тебе є?