88 794
“Полювання на вбивць”
Анотація до книги "Свята Земля"
Детектива Андрія Стеценка викликають до містечка Гострий Камінь, у якому жорстоко вбили родину Чернецьких. Авторитетний офіцер повинен допомогти колегам зібрати докази у досудовому слідстві, оскільки вбивцю й так впіймали на місці злочину. Ним виявився старший син убитих, який декілька років воював найманцем на Близькому Сході. Андрій без зволікань береться за моторошну справу, очоливши талановиту групу експертів та слідчих, однак чи зможе він порахувати скільки демонів привіз Роберт Чернецький із Святої Землі...
Зміст книги: 103 глави
141 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую вам за книгу
Natalia Sikora, дякую, що читали!
Дякую за книгу! Слів та емоцій дуже багато. Всього не сказати. Дуже хочеться, щоб цю книгу прочитав кожен українець. Можливо тоді б щось би й змінилося в нашій країні. ДЯКУЮ!!!!
Ирина Кит, дякую, мені приємно, що ви читали її!)
Дякую Вам за книгу) Я читала з великим захопленням хоча жанр далеко від романтичного. Ви настільки гарно описали деякі моменти, що це дало поштовх щоб задуматися і порівняти з реальними ситуаціями. Бажаю Вам легкого пера для написання нових історій)
Яна, щиро дякую за відгук!)
Доброго дня. Я вибачаюся, почала читати вашу книгу Порожні могили, зупинилася на самому цікавому, а вчора вона пропала. Скажіть в чому справа?
Тарас Мельник, Дякую за відповідь. Так і зроблю. Ще хотіла уточнити, якщо ваша книга йде на друк,то її можна буде згодом прочитати онлайн, чи вона буде тільки в надрукованому вигляді?
Ну цей Чернов таки дивак, це стало зрозуміло ще з попередньої (прочитаної мною Вашої книги "Порожні могили")...Я так і думала, що він щось приховує..))) Дуже сподобалась книга... Захоплююча до останньої крапки!!!
Ірина Будна, Дуже дякую! Попередня книга про Чернова піде на друк!
До речі, вона писалася вже після цієї. І за мету я брав показати рух Чернова до свого розуміння справедливості...
Після прочитання другої книги остаточно закохалась у автора
Неможливо словами передати всі ті емоції, які відчуваєш після фіналу..
Злість, розчарування, полегшення, надію, біль, здивування і нестримне бажання читати далі і далі...
Артеміда Латона, дякую!))
Дуже сподобалося, як написано! Захоплююча історія. Цікавий фінал. Супер!
Юлій Череп, дякую!)
ЦІкава історія! вітаю! успіхів та легкого пера!)
Лія Серебро, дякую!)
Книга неймовірна. Все настільки гарно описано, що у мене відчуття, ніби я сама побувала в цій історії. Це вже друга ваша прочитана книга і я захваті від них.
Тарас Мельник, Звичайно, з радістю)
Неймовірно сильна книга! Мабуть, поки зачепила найбільше з ваших. Не можливо було відірватись, як від основної сюжетної лінії, так і від "книги в книзі" - щоденника Роберта. Історія так вдало переплела і собі елементи жахів і містики, що було дійсно страшно. І гарно розкрила зміни в Стеценкові, бо дійсно після всього пережитого він не міг лишитись колишнім. Тема ями дуже сильно нагадала один з улюблених історичних романів Юрія Горліса-Горського "Холодний яр". Там теж описувались катування нквдистів, тільки рівно за сто років до подій. Сто років минуло, а виродки так і існують і несуть зло( Боляче за хлопців-воїнів, що після пережитого мусили виживати вже в своїй країні. Ну і лейтмотив, що найгірше зло - людина - теж зачепив. Настільки найгірше, що й демониця Ліліт померкла. Памятаю цей лейтмотив ще з "Порожніх могил", як і Чернова. Дякую за вашу неймовірну книгу, бажаю написати ще багато різних історій вже в мирній країні після Перемоги!
Єва Райн, це буде круто!)
Дякую за цікаву,і життєву книгу!!!
На багато речей і подій,подивилась по іншому.
Кардинально змінила думку,про деякі події.
Вам натхнення і здоров'я!!!
Віталіна Гуцол, дякую, що читали!!
Дякую за книгу. Давно не читала з таким задоволенням. Правжа життя, злегка прикрашена містикою. Дуже цікаво написана.
Таня, дякую!)
Читаю з дитинства (останнім часом інтернет заважає), але ця книга - це ЩОСЬ! Подяка АВТОРУ і бажаю подальших творчих успіхів! Слава Україні!
Тарас Мельник, Удачі.
Не можливо не проводити паралелі з реальністю, хоч розумієш, що герої вигадані. Дякую, за Вашу роботу. Книга читається на одному диханні.
Татьяна Билоус-Харченко, дякую, що читаєте!)
Тішить одне, що історія вигадана, і у житті, можливо, все не настільки жахливо. Хочеться вірити
Nata V, так, історія вигадана! Я не брав за основу реальні життєві випадки...
складно читати, постійно проводжу паралелі. Історія можливо і вигадана, але в ній стільки реальності. Гірко за хлопців, за країну, за людей, адже є свідомі громадяни, їх багато. Дякую Вам , бережіть себе. Ми вистоїми я впевнена, але ж ціна непомірна.
Світлана Герасимчук, дякую, що читаєте!!!
Тарасе, сподіваюся, з Вами все добре. Бережіть себе
Lesia Piatnichuk, так, все добре. Дякую!!!!
Читала на одному диханні,хоч в теперішніх реаліях це було важко. Жаль,що такий трагічний фінал
Levina Liliya, дуже дякую Вам, що приділили час цій книзі.
За останній час це була найбільш цікава книга для мене, інтрига не відпускала до самого закінчення сторінок! В загальному я в захваті, під час читання навіть емоції хвилювання та напруження з'явились, настільки захопливо було дізнаватись про все нові і нові здогадки детектива та записи у щоденнику Роберта.
Розповідь плутає з реальністю. Хотілось би дізнатись чи є справжня, цілком реалістична історія описаних подій, яка дала такий мотив для розгортання сюжету?
Або у Автора явно надприродні здібності до написання))
Дякую Вам за Вашу роботу)
Diana, історія повністю вигадана!
гарна книжка
MeTRoNoM Klass, Дякую!!!!
Неймовірно! Ось так можна сидіти поруч з автором і без автографа залишитись...
Любов Харкалюк, Автор не наважився зізнатися у моторошній таємниці, тому й залишився невпізнаним!
Неймовірний твір!!! Бере велика гордість, що маємо такого видатного та талановитого земляка ;) Спасибі за Вашу працю! Роман вразив своєю проблематикою та захоплюючим сюжетом. Ви ДУЖЕ ТАЛАНОВИТИЙ автор!!! Дякую за Вашу працю!
Любов Харкалюк, Дякую, що підтримуєте. Нині їхав у автобусі, бо щось захотілося поспати у дорозі, а за кермом таке не вдасться (останнім часом сплю по 5-6 годин на добу через дисертацію). Їду і дивлюся, як заходить жінка, сідає і починає читати Букнет. Я ще більше витріщився, а то мій роман. Не сказав і слова, але так чомусь радісно стало. Я не хвалько, однак той момент коли тебе читають з таким інтересом - це найдорожче для автора.
Вітаю із завершенням книги, що правда вона була написана раніше, але читачі Букнету змогли прочитати її лише зараз. Дякую Тарасе за твоє письмо, за твоє бажання писати і піднімати у своїх творах такі актуальні наразі питання. Хочу побажати нових ідей, нових читачів та нових перемог у вибраному тобою шляху. Успіхів тобі.
Nina Tololo, Дуже дякую за постійну підтримку моїх романів!!!
дякую за гарну книгу!!!!
Ирина Брек, Дякую Вам за увагу до неї!!!
Це шедевр!
Наталия Золотоверхая, Дуже дякую Вам за високу оцінку!
Я б і не подумала, що криміналіст такий хоробрий і так швидко відреагував на обставини. Звісно шкода, що підкріплення запізнилося, але я вже й не знаю, що було б краще, щоб хлопців, які пройшли все пекло війни заарештували, чи вже краще хай загинуть у такому протистоянні....Не знаю. Смерть це жахливо і я звісно їм такого не бажаю, але те на що їх чекало, теж не мед. Сталося так як сталося. Дякую Тарасе, ніби все стає на свої місця, але враження не однозначні: на протязі читання книги, мені то шкода було Роберта, то виникали деякі нерозуміння з його діями. То він був в моїх очах герой, то загублений молодий хлопець, який після повернення з полону так і не зміг змиритися з мирним життям, я б сказала з тими правилами мирних жителів, якими вони себе огородили і ті ярлики, які вони чіпляють на людей, котрі повертаються до їхнього життя...
Nina Tololo, Якби ця історія була однолінійною і головний герой за кілька років з таким багажем емоцій продовжував залишатися ідеалістом, я б йому не повірив. Інколи у нашому житті вдається подолати зло тільки крайніми мірами і занадто дорогою ціною. Щоб цього уникнути, його мінімум потрібно змінити та повернути у нього справедливість і закон. Тоді би й цих подій ніколи не виникло.
Оце так поворот, як же так...Вони що всі загинули, ой ні Стеценко повинен залишитися живим. Як шкода хлопців, звісно, що вони вчинили не правильно і їх заповнила помста, але шкода їх, дуже шкода....
Nina Tololo, Жорстокість породжує руйнування - вони себе вбили ще до останньої сутички. А щодо Стеценка, то це не буде спойлером. Дія цього роману відбувається у 2019 році, а Ви вже читали про нього у 2021 - Літератор та Вендиго. Про Чернова та його шлях до темної сторони - Порожні могили - там дія відбувається напередодні у 2018 р. Цього літа планую почати публікувати найстрашніший роман з циклу Про Стеценка - Мертві води. Він зараз на конкурсі, та й інших багато публікують, але то найсильніший з цього циклу.... і найбільший за розмахом та кількістю сторінок.
О, цього я найбільше й боялася, зло породжує ще більше зло, помста ніколи не стане вирішальним кроком у справедливості. На те ми і є цивілізоване суспільство...Суд лише суд може вирішувати міру і ступінь покарання, лише додержання закону можна подолати свавілля та корупцію в системі. Одне погано наш суд і є тією корумпованою системою, верхушка згнила і в книзі теж було наголошено, що Копитка хтось покриває у верхах...Лише зусилля та терпіння, лише законним шляхом можна змінити цю систему...
Nina Tololo, Мені приємно, що Ви розумієте мораль, яку намагається пояснити головний детектив цього роману!
оце так поворот!
Наталия Золотоверхая, до фіналу ще 5 розділів, але сюрпризи не припиняться.
Світлана Салик дякую за нагороду!!!
Та він (Копитко) так про це говорить (ми вбивали й раніше...) ніби це звичні дії в мирному містечку, ніби це так і треба...Невже в них нічого людського не залишилося, за якісь гроші,- стількох людей...То жах...Важка прода, початок був важкий і закінчення твору не легший. Так він зізнався, та навіть якщо й буде покараний, родину не вернеш...Вони посіяли у місцевих злобу, недовіру, страх..Скільки часу треба, щоб містечко оговталося після їхніх господарів. Дякую Тарасе, чекаю на кульмінацію.
Nina Tololo, Залишилися ще більш напружені розділи, які ведуть до фіналу. Буде дуже багато цікавого.
Я б не вірила тому Копитко, він як хамелеон і хоч пішов на уступки, то впевнена, що вони щось таки та задумали. Я оце подумала, що читати твір по мірі його викладання на платформі, ще той квест. Чому? Та тому, що згадала, як у своїх коментах писала, що це добре коли в містечку є такі господарі міста, як Копитко та вірменин. А зараз би такого не сказала. Ці двоє поділи свою владу і тримали всіх містян у такому страху, що люди геть забули про те, що їх більше і що насправді, це вони господарі свого міста. Ну, а те,що ці нелюди робили, то слів не має. Я думала, що війна то є найгірше в світі, але найгірше те, що в мирному житті існує жорстокість, приниження, залякування, зґвалтування, вбивство дітей та стариків заради наживи та влади. Оце найгірше, коли до влади добралися істоти без моралі та цінностей, без гідності та поваги... Дякую Тарасе, цей роман настільки є актуальним і слушним, він торкається всіх наболівших питань нашого життя...
Nina Tololo, я б сказав, що всяке суспільство з відсутністю справедливості та закону породжуватиме таких Копитків і вони приростатимуть до нього, як ракові пухлини...
Було б все добре, якби не наша гнила судова система. Щось я не довіряю, що винні понесуть покарання.
Nina Tololo, Сюжет розгортається таким чином, що до суду ймовірно не дійде!
Нарешті до Копитка дійшла свідомість, що це кінець...
Жахи читати такі події, але на превеликий жаль це наша країна і вся гнила система про яку пишуть та тризвонять, що скрізь проходить реформа. Якщо влада називає це реформою, то ціна її менша ніж копійка. А на рахунок Роберта я в попередніх коментах припускала, що він живий,- чуйка не підвела. Дякую Тарасе, кожен твій твір коли читала, то думала, що цікавішого вже не може бути, але ти находиш у нашому житті ті події та історії, які чіпляють всіх, хто не байдужий до твоєї творчості. Свята Земля залишила глибокі відчуття і купу емоцій.
Nina Tololo, Дякую. Це важкий твір. Я з таких починав. Інколи мені самому їх важко читати!!!
Оце так розбірки, то треба було скільки люду замордувати, щоб містяни нарешті прокинулися від страху....Тепер Копитку нікуди діватися, тепер тільки треба відповідати за все скоєне. Чекаю з нетерпінням про незнайомця..
Nina Tololo, протистояння тільки почалося. Хоч одну таємницю ми відкрили, попереду ще кілька сюрпризів...
Тарасе, сил не має, так цікаво, хто ж то був??? І чому після пострілу він залишився неушкодженим???
Nina Tololo, Бронежилет кулі з пістолета на відстані не мають шансів пробити. А стосовно першого питання, не можу відповісти. Ще тринадцять розділів залишилося - Вам не буде цікаво читати до фіналу!
Я весь час підозрювала Рибарчука - "ще є порох в порохівницях"
Олександра Василик, Старий багато приховував, і це постійно відчувалося. Недомовленість висить у повітрі...
О, то в Рибарчука була людина, яка надихнула його на повстання, хто ж це такий?
Nina Tololo, якщо той таємничий друг виявиться вбивцею, я зовсім не здивуюся...
Оце поворот, то люди все таки отямились? Але, я в шоці від дій поліціантів. В них, що мозку зовсім не має, як так вбивати маленьких дітей? А тепер, ще й розправу над детективами організували. Та вони загрузли по самі вуха. Дякую Тарасе за главу, чекаю на далі...
Тарас Мельник, Так я згідна, вони не поліцейські.
Ой-йо-йо, що Стеценко робить? Він розкрив свої підозри, тепер Копитку та його підлеглим нічого не залишається, як вбити детектива....ну і Чернова, бо він же свідок розкриття.
Nina Tololo, але ще залишився вбивця, який також осторонь не стоятиме!!!
Таке враження, що сни у Роберта були пророчі....
Nina Tololo, сни були лише проекцією страхів. А боїмося ми цілком реальних речей...
Мене дуже вразила та вся інформація, з якою поділився автор про історичні дослідження культових богів. Скільки ж треба перечитати та проаналізувати, щоб це було одночасно і цікаво і змістовно для читача. ВАУ, Тарасе, це титанічна праця. І я дуже вдячна тобі, що окрім історії, яку ти пишеш, ти надаєш нам читачам стільки нових фактів та відомостей, про які я точно не знала. Браво авторе, я в захваті.А тепер про скоєне у пустелі. Спочатку подумала, що це не правильно і не добре, що загін вирушив на грабіж, але коли дочитала до місця, де ґвалтують молоду дівчину і ті дикі дії, ні з чим не зрівняти ті дійства, то однозначно грабіж це, чи щось інше, але таке треба викорінювати. І якщо такі методи то крайність, але ефективно. Робертова психіка і так на межі, він на війнах переживав ще більші потрясіння, той клятий полон в таких умовах ніяк не забудеться...
Nina Tololo, Дякую, що слідкуєте. Справді цей роман потребував багато роботи і з картами, і з історичним матеріалом, щоб виглядало органічно)
Дівчину, виходить, ніяк не можна було врятувати? Навіть спроба винести та доставити до лікарні провалилася? Здається Роберт та Руслан пов'язані спільними подіями та прокляттями.
Як вона опиналася там? Вродлива. Отже, ті горе-сектанти обирають за певними параметрами, щоб відтворити людську подобу Ліліт. Вони її викрали чи вона сама погодилася? Адже ці клаті секти уміють влазити у голову та умовити у тому, що все правильно (згадати хоча б Громаду).
Сулейман довіряв їм життя... даремно довіряв.
Наталія Ковган, Цей розділ найскладніший, тому він і описав його аж у кінці мемуарів, не бажаючи розповідати про зло, частиною якого став. Тому Роберт і вважав себе проклятим. Про лікарню в обох випадках і мови не було.
Така щемлива зустріч з родиною, такі обнадійливі плани на майбутнє. Але мабуть Роберт зробив помилку, що звернувся до вірменина. Тій людині довіряти не можна було. Сталося, що сталося.
Nina Tololo, Сюжет був відомий ще з самого початку, тому ця зустріч мусила відбутися.
Ця глава мене дуже зачепила мужністю людей, які завжди готові відстоювати своє. Воїни нікуди не ділися, лише методи змінилися, коли немає вибору: або стояти на варті або опустити руки. Кому про це знати як не Роберту. Такими як він неможливо не захоплюватися, а татар неможливо не поважати, хоча український народ свого часу натерпівся від них.
До речі, ту курву з джипу потрібно познайомити з іншою курвою. Тобто з Ганною. Були б подружки не розлий вода. Стояк в Стеценка просто б зашкалив.
Наталія Ковган, Так у нас з ними довгі стоіліття спільної ворожби. Як вони нас знекровлювали, так і ми їм відплачували. Сюди можна і поляків занести, за недалекоглядність їхньої шляхти. Потім всі ми добре пам'ятаємо, які результати наші народи понесли від зустрічі з найдикішим ворогом. Ахх, а щодо вульгарної частини, то від цього також не дінешся нікуди.
В житті є місце цноті, є й ціле поле для розгулу "стояків". Пропозицію я б врахував, але роман написаний ще два роки тому, тому тільки констатую ідею, як можна було ще більше загострити.
Дякую Вам!)
Я декілька раз перечитувала ті епізоди, де Роберт гуляв по нічному Тбілісі, так боляче усвідомлювати, що цінувати починаєш лише тоді коли втрачаєш. Добре, що є такі друзі, як Едуард, що є такі люди, як Ібрагім Чийгоз, які й без слів розуміли Роберта, бо самі пережили горе та біль, а в Криму й досі так живуть....Як подумаю, скільки молодому хлопцю випало на долю, далі б жити в мирній Україні та заліковувати рани, але та сама доля розпорядилася по іншому...Дякую Тарасе, історія підходить до кінця, але знаючи чим починалася вона, то стає страшно від усвідомлення, що чекало Роберта вдома...
Nina Tololo, Найбільший біль у назві. Він стільки пережив, щоб повернутися на святу для себе землю, але й з нею виявилося не все у порядку...
Щось мені підказує, що друг-грузин допоможе нашому Роберту з поверненням додому. Залишатися в тому таборі це однозначно смерть, бо якби не остерігатися, але антисанітарія та епідемія то сильний ворог, з яким хлопець міг би не впоратися. Хіба, що невідома сила статуетки вберегла б його. Дякую Тарасе за оновлені глави.
Nina Tololo, Поступово рухаємося до фіналу, де будуть розставлені усі крапки над усіма буквами)
Інколи бувають такі миті в житті, що думаєш, куди вже гірше, це все,- кінець....Але, потім ніби й справді існують якісь надприродні сили і ситуація змінюється на краще, ніби й справді в світі є диво, яке й вирішує, що далі... Ось так я б описала цю проду, коли літаки бомбили мирне населення, не розібравшись в деталях хто прямує до кордонів. Маленька помилка коштувала саме цінне на Землі, - життя. Дякую, Тарасе, те через що пройшов Роберт змушує переглянути своє ставлення до ряду речей в нашому мирному житті.
Nina Tololo, це складні речі, але вони вказують на те, що досить часто люди не цінують.
Читати, що про Роберта, що про горе місцевих мирних та й не тільки, - дуже важко і страшно. Важко, бо війна, то завжди біль та сльози, а страшно від того, що наше людство досягло невиданих вершин у різних сферах нашого оточення, але втратила основне почуття, - людяність. Як так можна жити на Землі людині серед інших людей і посилати на випробовування зброї та техніки для вбивства цих же людей. В мене таке враження, що еволюція людини рухається в протилежному напрямку, або ж ніякої еволюції й не було. Залишилися тваринницькі інстинкти вижити за будь-яку ціну і захопити більш родючі території. Бо як ще можна роз'яснити та зрозуміти дії деяких "царів", які хворі на хворобу ВЛАДА. Ніщо у світі стільки горя та втрат не принесло, як це слово, ця залежність. Дякую Тарасе, цей твір характеризується повнотою й глибиною усвідомлення себе в цьому світі.
Nina Tololo, Я також часто задумуюся над природною походження деяких сучасних лідерів, і впевнений, завдяки їхній діяльності, що суспільство зовсім не еволюціонувало.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати