90 980
“Полювання на вбивць”
Анотація до книги "Свята Земля"
Детектива Андрія Стеценка викликають до містечка Гострий Камінь, у якому жорстоко вбили родину Чернецьких. Авторитетний офіцер повинен допомогти колегам зібрати докази у досудовому слідстві, оскільки вбивцю й так впіймали на місці злочину. Ним виявився старший син убитих, який декілька років воював найманцем на Близькому Сході. Андрій без зволікань береться за моторошну справу, очоливши талановиту групу експертів та слідчих, однак чи зможе він порахувати скільки демонів привіз Роберт Чернецький із Святої Землі...
Зміст книги: 103 глави
145 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПерша частина книги далась мені набагато легше і зрозуміліше, а зараз,- я все розумію...ні вибач, Тарасе, я не можу зрозуміти звідки у людини береться оце все: звіряча жорстокість, хоча, звірі тут не до чого, звірі живуть за своїми законами, для цих нелюдів не має нічого ні святого, ні звірячого. Як так, людство живе і намагається покращити і полегшити собі життя, прогрес постійно розвивається і йде далі, - вище, а людський мозок спроможний на такі "дії" і ніби показує нам, що чим більше розвивається все навкруги, тим еволюція людини розумної повертається назад близько 2 млн років тому, бо інакше я не можу зрозуміти і не хочу розуміти тих дій, які тривають й досі...Влада над подібними, ось те зло, яке чинить беззаконня. Чому в одному й тому суспільстві одні живуть з високими моральними рисами, а інші, - не мають їх зовсім? Читати дуже важко, не знаю як тобі вдається таке писати, але потрібно, щоб люди знали про ці жахіття і намагалися задуматися поряд з повсякденними хлопотами.
Nina Tololo, Війна показує справжню суть людини і виводить на передній план її найгірші риси. Це найгірший стан суспільства, що я й хочу показати. Якщо б багато людей думали так само як і ми з вами, можливо до війн справи не доходили б. Описана жорстокість має чітку мету - показати руйнацію суспільних відносин, руйнацію людини. Тільки до цього може призвести війна!
Цікаво та незвично читати події "Громади" з іншої сторони. Коли знаходяться відповіді на певні питання, що проникали у свідомість під час читання першого роману. Наче побував на одній стороні, потім перейшов на іншу.
Все таки, ніколи не забуду ті емоції, що відчувала коли читала "Громаду", і ось тепер можна поглянути під іншим кутом. Поглянути і подумати, який з них відриє більше правди.
Наталія Ковган, це навіть краще, що Ви спершу прочитали "Громаду". Маєте змогу відкрити багато таємниць!
Справді жах, невже людство так деградувало, що в наш час таке існує звірство, і не де небудь у самих нерозвинутих і убогих країнах, а у нас під самим носом, на території окупації. Дикунство якесь, ніби час повернув назад в далеке минуле. Це не війна, - це якесь звіряче загарбання території, хоча і звірями їх не назвеш, бо там панують свої закони виживання, а в цих нелюдях взагалі не має ніяких меж. Жах, правда жах...
Nina Tololo, Насправді, не тільки в нас. Просто ми боляче сприймаємо свою війну, і це цілком природньо. А десятки війн у сусідніх землях, де ці речі творилися, поки безпечно жили. Загалом, я не підтримую романтизацію чи ідеалізацію жодної з війн, показуючи їх такими, якими вони є!
О боже, хоча я розумію, що твір надуманий, але ж я бачила інтерв'ю з полоненими і вони розказувати теж про такі тортури, що як кажуть тільки в кіно побачиш. ЖАХ, біль, протест... не має слів, щоб підібрати для коментування, бо розумію, що і в реальному житті таке присутнє на теперішній війні. Хочу подякувати Тарасе, що описуєш так як є, - не перебільшуєш, не виставляєш наших хлопців якимось супер героями ( хоча вони є ГЕРОЯМИ), але вони живі люди, як ми з вами і їм природньо боятися, плакати і здаватися...
Nina Tololo, Для написання цих розділів я передивився десятки інтерв'ю та відео з самими тортурами та моральними атаками на солдатів, якими кишить сучасний інтернет. Деякі моменти були настільки шокуючими, що я навіть не наважувався їх описувати... війна з варварами така - для них не писані правила поводження з полоненими, а на конвенції вони хотіли чхати.
Я так розумію друга частина буде дуже моторошною, бо війна то пекло і щось коментувати мені, людині, яка так далека від таких подій, - було б не правильно. Єдине, що напишу це те, що Андрію дуже добре відомі ті почуття і відчуття, які переніс Роберт, можливо це допоможе йому глибше розібратися у цій жахливій історії.
Nina Tololo, Роберт сам намагається розповісти свою історію, щоб вивести детектива на істину у цій справі!
Цікава анотація) Читатиму.
Марк Бабаревич, Дякую!
Я підозрювала, що після смерті Роберта ми ще дізнаємося багато чого цікавого. А от пригода Стеценка насторожила, це ж треба так вміло все провернути і так швидко злити в пресу, щоб підставити майора. Або він підійшов занадто близько до розгадки і в цьому замішені дуже впливові люди ( і чомусь я думаю, що без двох господарів міста тут не обійшлося). Дуже тривожно за Андрія, я навіть не уявляю, як він буде з цього всього виплутуватися, ну за роботу то якось-то буде, а от стан здоров"я не тішить, може було задумано, щоб він помер, а може хотіли налякати? Щодо Роберта, - двояке враження, як уже писала, не знаю, що перемагає в такій ситуації: з однієї сторони хлопець воїн-герой, з іншої мораль і закон... Та мабуть однозначної відповіді і не буде, складно зараз жити людям із загостреним відчуттям справедливості, із правильними поглядами на життя. Виживають в нашій державі пристосованки, які дуже швидко оцінюють ситуацію і намагаються пристосуватися в ній заради своєї вигоди. Якось матеріальні цінності перемагають, бо людям треба щось їсти, пити, одягатися і десь жити, - проти цього теж не посперечаєшся, тільки одне важливе не переступити межу між потребою і ненаситністю...
Nina Tololo, загадки виникатимуть у геометричній прогресії. Стосовно Андрія, ви праві. Він дуже близько підійшов до правди, тому опинився не у тому місці, не у той час...
Щиро кажучи, історія з Робертом мене вразила у негативну сторону. Невже для нього так швидко все скінчилося? Я розуміла, що повернутися до нормального життя у нього шансу майже не було, але не думала, що так швидко... Також загибель Порошенко...
Іноді, ваші маневри нагадують мені "Гру Престолів" (правда, я не читала і не дивилась жодної серії). Тільки звикаєш до героя, до персонажа (до гідного персонажа) і все... триндець. І самому персонажу і сподіванням читача.
Наталія Ковган, Там все місто чекає дізнатися правду, то що ж сталося у камері! А як чекають вбивці його родини!
Моторошне продовження і ці видіння чудовиська, а Роберт, він сам, чи йому допомогли??? Одні запитання, чекаю на продовження, бо не можу уявити, що ж відбувається з ними всіма...
Nina Tololo, Ще один розділ у першій частині розповість про наслідки аварії для Стеценка, а тоді ми максимально близько підійдемо до історії мандрівок Роберта!
Чудова книга! Мені дуже подобається.
Шапкін, дякую!
Жахливий сон, але чомусь мені здається, що він є підказкою для Андрія чи застереження....
Nina Tololo, Наша підсвідомість у важкі моменти здатна підказати речі, які логіка вперто обминає. Андрій занадто пізно зрозумів, що опинився у небезпечній ситуації!
Якось я поспішила з висновком, що твір дається легко і зрозуміло. Ця глава геть все переплутала у моїй голові: що було реально, а що ні. Можливо Стеценко задрімав у лісі в машині і йому це все наснилося? Чи може це з ним жартують так місцеві полісмени, щоб він не пхав свого носа куди не треба? Навіть не знаю, що і думати. Демони демонами, але ж це не жива істота, ну звісно, що страх може викликати видіння і все таке... Оце ти, Тарасе, загадав загадку, добре, що оновлення кожен день, то не так довго чекати на продовження. Дякую, за главу, - неочікуваний поворот.
Nina Tololo, скоро фінал першої частини і загадок стане ще більше. Ця історія дуже масштабна і з складним сюжетом.
Ну от знову двояке відчуття після знайомства з "кримінальним батьком": я розумію все те зло і лихо,яке прокручує Гагік Мхітарян, але мені подобається в цій людині те, що він дотримує слово, відповідає за своїх підлеглих і боржників і дотримується свого закону сам, якщо хоче, щоб в його бізнесі був порядок. Так, це не правильно, що вони поділили владу з поліціантом-другом, але ж вбивств до цього не було, звісно, що це не аргумент, щоб захищати його перед Законом і все таки, в якісь мірі в містечку був свій порядок. Стеценко розумничок, гідно і правильно поводиться з такими як Гагік Мхітарян, хоча він важка людина, проковтне й не замітиш. В кожному містечку чи селі є свої хазяїни: одні без меж та без законів, інші балансують і мудріше діють, але поки що так, тому добре це чи погано важко говорити зараз, коли в державі так не стабільно. А от, щодо Роберта, -знову чую фразу, що він дуже любив своїх братиків і ніхто не вірить, що міг їх вбити. Ну не могли всі так помилятися в хлопцеві, хтось би точно замітив якусь агресію, а тут всі хором говорять, що такого бути не могло. Якось дивно все це. Дякую Тарасе за продовження і дуже добре, що оновлення виходить кожен день.
Nina Tololo, Детективу довелося мати справу із досвідченим маніпулятором, який вміє вводити людей в оману і давно вводить, тому не поспішайте робити його конструктивним персонажем. Андрій не даремно відчував суперечливі емоції під час розмови з ним. Щось у цьому господарі душ здавалося неправдивим...
Ця брудна повія не викликала жодного співчуття. Мерзота, яка пішла шляхом щонайменшого спротиву і пишається цим. Можна скільки завгодно говорити про складне життя, але у багатьох життя складне, а вони все одно виходять переможцями. А ця дурепа віддалася спочатку одному, потім другому, і ой, я не знала, що діти таким чином беруться. Певно, вже тоді тренувалася для майбутньої профессії. Терпіти таких лицемірок не можу. Справа не в тому, чим вона займається, це нікого не стосується, а у її гнилій натурі. Вона Роберта з самого початку варта не була, а потім ще рота на нього відкрила гніда! Це така порода людей, де усюди и завжди приносять неприємності.
Знаю, що зі мною можуть не погодитися, розповідаючи про "бідолашну дівчинку", але у кожного своя думка. Іноді герої не подобаються, просто тому що не подобаються. Я рідко пишу такі емоційні відгуки, тому що не хочу образити автора (і зараз образити не бажаю), але тут не втрималася. Певно, через звичку бачити героїв ідеалізованими.
Тарас Мельник, Не зовсім це... мене не цікавлять стосунки із Стеценком. Але рада, що далеко не зайде, ну має ж детектив хоч трохи себе поважати, бо інакше, це буде триндець. Скоріше, чи заплатить вона за все те зло, що накоїла. Отже ще і руку приклала до вбивства родини? Ну тоді можу себе похвалити, що відчула мерзоту на вістані.
Знаєте, ви дійсно створюєте такі твори, до яких неможливо лишитися байдужими, за що вам респект. Хоча я вже казала про подібне, але нагадаю;)
Ну нарешті, нарешті хоч якась реакція на жінок, бо я вже думала, що Андрій зроблений з металу, а ні, з ним все добре... Він звичайний, хоча ні, він незвичайний чоловік. Дякую, Тарасе, от за що я люблю такі сюжети, це коли життя описане природньо: поряд з драмою завжди є місце комедії, бо ми такі, - справжні. Одне діло справа, а зовсім інше фізіологія, а проти природи не посперечаєшся. А от Роберт мене трішки засмутив своїми діями, я можу зрозуміти підлітків та гормональні сплески, які так важко стримувати (навіть Стеценко не зміг), а от, щодо поговорити з про це з другом, то було зайвим. Так, він зараз шкодує і хотів виправити скоєне, але час пішов, і однієї зустрічі, щоб розпочати нове життя для дівчини замало, та й не думаю, що вона вірить чоловікам, навіть тому, який їй подобається. А ще дівчинка виросла в сім'ї, де полюбляють алкоголь, тому маленькою принцесою вона явно себе не відчувала, а для дівчинки досвід про першого чоловіка, це є тато, якщо він її любить і своїм прикладом показує любов чоловіка до жінок, то в цьому випадку дочка не отримала належного посібника життя. Дякую Тарасе, чим далі, то цікавіше, герої, яких я вже трішки знала відкриваються геть зовсім по іншому..
Nina Tololo, Якби у тому віці, коли сталася їхня підліткова історія, ми всі так раціонально роздумували. Одначе ні, тоді у нас не було досвіду і розуміння причинно-наслідквого зв'язку. Та й дуже часто стається так, що у юності людина інша, а у дорослому життя вона змінюється в гіршу, або кращу сторону. Людина не статуя, яка вічність стоїть у одній позі. Та й Роберт ніколи не був ідеальним, і інтимні пригоди юності в його біографії не найбільше порушення моралі...
Коли ми з чоловіком придбали будинок, то нам сусід якось сказав:"Коли купляєш дім, не дивись на дім, дивися на сусідів". Це я до того, що родині Чернецьких дуже повезло з сусідами, таки вони добре подружилися і це рідкість, бо наш український менталітет спрямований на те, щоб потопити сусіда, а не допомогти і порадіти за нього. Іще це добре, що Стеценко і Чернов з ними познайомилися, в такій заплутаній справі таке спілкування допоможе хлопцям розв'язати багато ребусів. Дякую Тарасе, дуже легко читається і сприймається (окрім моторошних описів про вбивство). А ще мені імпонує те, що ти не робиш у своїх творах ідеальних людей, не має такого відчуття чорне і біле, а відчувається так як і в житті, - багато сірого...
Nina Tololo, Дякую. Цей твір складний на сприйняття, тому вдячний читачам, які не тільки слідкують за публікаціями, а й активно коментують переваги та недоліки. Відчувається зворотня реакція!
Якесь дикунство, - не йти на похорон родини, бо якісь там забобони чи то слухи про ритуал, жах до чого людство дійшло. А от поліціанти в цій ситуації проявили себе людяно, і Стеценко і Чернов віддали шану голові родини. Роберт...Що з ним, усвідомлення про неможливість повернути все назад, про те, що він ніколи не побачить свою родину, чи то вже могили. Якщо божевілля може на деякий час покинути тіло, то чому саме зараз, саме тоді, коли відбулися похорони родини Чернецьких? Загадка на загадці, чекаю продовження, так хочеться вірити, що хлопець не винний, принаймні не у вбивстві своїх рідних.
Nina Tololo, Загадки тільки збільшуватимуться, а щодо Роберта, то друга і третя частини написані від першої особи і детально розкажуть про його подорожі світом, а також відкриють, що він привіз із собою із Святої Землі!
Якщо всі знайомі так тепло і гарно відгукуються про Роберта, то й справді може він захищав свою родину, а поліцейського сприйняв за ворога, а на стелі тримався, бо так ховався, але ж очі сестри показували на стелю, отже щось тут не так. От же Тарасе, ти так гарно маскуєш, що мозок закипає, поки розгадуєш ці ребуси.І все таки я думаю, що Роберт не вбивав свою родину, хіба що його ввели в транс і ним керували, тоді це був вже не він, а його тіло, яке виконувало чиїсь накази...От же, я така далека від усіх оцих демонічних штучок, ніколи не вірила ні в що, а тут така історія, що можна й справді подумати, що таке існує...Тепер про майора, - все таки він профі, так гарно і влучно все підмічає, аналізує і досліджує, а ще він мені подобається тим, що людяний, що не лише фах на першому місці, а й чуйний, я б назвала гуманний до інших людей (наприклад свідки). І те, що народ не довіряє поліції, Стеценко дуже обережний у своїх діях, щоб не спровокувати галасу в містечку. Іще, він добре розуміється, що нове око, новий погляд може побачити те, чого не побачив досвідчений і бувалий ...Дякую Тарасе, дуже цікаво і з нетерпінням чекаю на оновлення.
Nina Tololo, Дякую Вам за влучні коментарі. Інколи з точки зору читача краще видно характери та легше дати оцінку діям героїв... (а щодо сестри - можливо, вона дивилася не для того щоб попередити поліцейських, а благала брата не робити задуманого - не вбивати поліцейського!)...
У Стеценка дуже цікава реакція на той текст про демона. Коротко і по суті) Скоріше за все, майже у кожного була б така. До речі, цікаво дізнатися про Ліліт, я про неї знала як про першу дружину Адама, і про те, що вона була створена як і чоловік з землі. Тому і не захотіла йому коритися, а втекла на небо і стала там зіркою. Про те, що це демон, не знала...
Що думає з цього приводу Чернов? Йому після "Порожніх могил" також немає сенсу вірити у потойбіччя.
Наталія Ковган, Я знайшов мінімум сім різних легенд, серед яких і озвучена Вами, але трішки з іншим закінченням. Ліліт фігурує і в шумерів, і в іудеїв, і в християн. Це настільки давня інтерпритація, що маса варіантів легенд. Одна з них говорить, що це перша душа, яку звабив Люцифер, щоб помститися Богу, і зробив її демоном. А всі інші демони, то вже її діти. Як писав цю книгу у 2019 році перечитав те все. Навіть Дракула в деяких після Брема Стокерах інтерпретаціях взяв свої надприродні сили від вавилонського демона Ліліта, котрого знайшов у печері з кажанами...
Не перестаю захоплюватися тим, як ви вмієте усе заплутати. Читаєш, і навіть не можеш уявити як це все можна буде розплутати. Здається, що навіть якщо Роберт не вбивав родину, але ж поліцейського він убив? Чи ні? У ваших творах ніколи не можна довіряти першому враженню. Дякую вам за продовження, мені як читачеві важко задовольнитися однією главою на день, бо ваші твори як наркотик, хочеться ще та ще)
Наталія Ковган, У мене зараз вкрай мало часу, але планів дуже багато. З вереснем завжди приходить робота, яка поглинає масу часу. Література поки на рівні вічних спілкувань з видавництвами, тому не може стати прибутковою і забезпечити мені концентрацію виключно на написанні. Але й такий стан мені до вподоби!
Після прочитання продовження твору знову виникло відчуття, що автор дууууже добре знається на детективній справі, або ж відноситься до написання з великою відповідальністю і над цим багато працює. Це дуже добре, бо коли читаєш такі твори, то окрім захоплення ними виникає повага і захват автором. І мене вразило те, як ти Тарасе, описуєш такі сцени, за це тобі від мене РЕСПЕКТ. Події описані дуже жахливі і я вдячна тобі, що не було ретельного опису хлопчиків, бо це важко. Сам сюжет чим далі, то цікавіше і змушуєш мозок напрягти до максимуму, щоб спрогнозувати подальші події. Все супер, чекаю на далі....P.S.До речі, я інколи звертаюся то на ви, то на ти, сама не розумію як це воно спрацьовує, ти (ви) ж не ображаєшся?
Nina Tololo, Я видалив два абзаци за хлопчиків. Мені здалося, що це вже занадто... я часто використовую дитячий страх, щоб налякати читача, але епізод з ними мені самому здався надміру жорстоким, тому я вирішив обійтися без деталізації. Пам'ятаю, як важко було писати такі речі, бо навіть від уяви стає інколи моторошно, а якщо паралельно ввімкнути якісь новини, то й уявляти не хочеться... П.С. Не ображаюся. Я до таких речей відношуся демократично.
Початок все більше зацікавлює. Вже мимоволі думається, яку роль зіграє приятель Андрія. До того ж, цей натяк, мовляв якщо виживеш. Стеценко вже є про що задуматися...
Дякую вам, що порадували новою главою, бо мені, як читачеві, навіть незвично без нової порції цікавого сюжету.
Наталія Ковган, Сьогодні день був дуже важким і п'ять годин я був у дорозі, однак все таки вдалося опублікувати нову главу, щоб не затримувати перед читачами розвиток сюжету. Друг Андрія просто більше знає і більше бачить картину загально. Андрій поки не уявляє у що він вляпався!
Мабуть саме найважче в житті дається відповідь дітям-сиротам, чому так, чому це трапилось із ними? Сама була в 9-ти річному віці, коли помер тато, тому мені до болю знайомі ці відчуття, - але відповіді на жаль на це запитання ніхто не дасть. Жаль хлопця, йому б ще жити та жити. А дітям потрібна допомога фахівців, тільки на жаль наша держава поки що не ставить такі пріоритети, в нас більше розраховано на самостійне вирішення таких проблем...Ось і маємо нашу байдужість до чужого горя, в день похорон всі співчувають і обіцяють підтримку, але на цьому все і закінчується.... Так і з хлопцями, які повертаються з війни з покаліченими душами та тілом, - забуваємо про них, не має держава програм, які б допомагали знайти себе в мирному житті.....
Nina Tololo, Це один із найвлучніших коментарів, які мені довелося читати. Уявіть тільки, скільки трагедій ми могли б відвернути при простій психологічній діагностиці, при належній підтримці з боку держави професійних психологів на підприємствах, у війську, у школах...
Не зважаючи на те, що твір дуууже драматичний, я разом із майором посміхалася з кумедної сцени уважного сусіда, не знаю чому, але мені дуже подобаються такі дрібнички у творах, це виглядає більш реалістично, бо в кожного з нас є такі сусіди. Ну, а тепер про серйозне: от сиджу і думаю, звинувачувати солдатів за їхній вибір заробітку чи ні. Звісно, що родина потребує коштів, діти ростуть і ростуть витрати, і я згідна, що такі хлопці варті найкращого життя у державі, яку вони захищали, але......Але є те, що мене постійно бентежить у таких випадках, коли з одного боку боєць, герой, а з іншого боку мораль, злочин... Не знаю, де тут істина. Ми всі привикли говорити держава така сяка, і при цьому лукавимо, бо держава, це народ, це ми. Ми самі вибрали можновладців, яким довірили наші кошти, нашу волю, наше життя, то може треба признатися самим, що ми живемо так, бо заслуговуємо на таке життя, бо ми такі, які є: корумповані, байдужі до чужого горя і т.д. Звісно, що хлопців ЖАЛЬ, і навіть дуже, і все таки у людини є завжди є вибір. Дякую Тарасе, ця книга хоч із моторошними картинами, але для мене більш зрозуміла і поки що сприймається легше ніж Повернення.
Nina Tololo, Вона також багата на складні повороти - це просто лише початок. Далі буде набагато складніше!!! Дякую, що уважно слідкуєте!!!
У мене трошки дивне питання. Коли Стеценко прийшов до бару, мовляв всі насторожилися, бо він поліцейський. Але ж, він не носить форму, наскільки я зрозуміла. Чи, детектив, заходячи до кожного закладу, одразу дістає посвідчення, щоб усі знали?
Ця глава знову змусила задуматися про наявність справедливості. Коли потрібні державі, то витискають з молодих людей, все що можна. Коли вже не потрібні... ми вас не знаємо... Вчорашні воїни стають найманцями, які готові продати принципи, якщо добре заплатять.
Наталія Ковган, Він приїхав на поліцейській машині із вимкненими сигналками, але все таки її не важко упізнати. На ній він під'їхав до будинку, після того як відпустив своїх місцевих колег додому... А про морально-етичні норми на сучасному етапі державотворення я цілком згідний!
От цікаво виходить: з одного боку здається, що вірити у демонів вже не прийнято у наш час. Але з іншого, навіть сьогодні, зустрічаються випадки, коли люди (до того ж, цивілізовані) йдуть на страшні речі, тому що думають, що так їм велять зверху.
Та мабуть, немає нічого страшніше за обставини. Коли війни ламають моральний стан. Тіло ще можна пробувати відновити наскільки можливо, з душею важче.
Дякую вам за таку цікаву главу. Все більше постає питань, на які бажаєш отримати відповіді.
Наталія Ковган, Відповіді будуть, і набагато реальніші, ніж може здатися спочатку. Цей твір звичайний трилер без містики - якщо б мали трапитися якісь надприродні події, я б попередив про них у анотації!
Я чогось так і думала, що Роберт не буде говорити. Люди, які піддалися з якихось причин у полон так би мовити демонічних сил чи то божих настанов, - їм байдуже до всього, вони наче не живі, без емоцій, без планів на життя, - бездушне тіло. І це дуже часто без повернення в реальне життя. Так, у хлопця могло бути інше життя: кар"єра, родина, достаток...Але його вибір був іншим і його шлях пройти ці всі випробовування, або ні. Щодо майора, вразило ставлення до затриманого пияки, таки досвід і підготовка дають свої плоди, - він намагається розгледіти сутність, нутрощі людини, а не її поведінку. Психіка людини складна штука, скільки би не писали фахових робіт , - все замало, світ міняється і люди теж відповідно, тому те, що було актуально раніше в теперішній час може і не підходити. Ну добре, Тарасе, щось мене затягло не туди куди треба. Дякую за продовження і чекатиму на оновлення.
Nina Tololo, Справжньою метою була не розмова - Стеценко намагався розпізнати фальш. Його цікавило чи не вдає одержимого підозрюваний, що найчастіше трапляється у таких випадках...
Лишається лише уявляти, наскільки важко Порошенко. Побачити перетворення знайомої тобі людини на демона. У таке не бажається вірити, але коли бачиш на власні очі. От тільки не дарма існує поговірка "не вір очам своїм". Тому я чекаю несподіваного повороту...
Ще почуття провини. Коли у твоїй присутності гине людина, то завжди здається, що ти міг щось зробити. Навіть якщо це не так, точно не скажеш і почуття провини не дасть спокою.
Дякую вам за продовження, чекаю наступне.
Наталія Ковган, Наступне буде завтра. Стеценко за крок від зустрічі з головним підозрюваним!
І справді якесь божевілля: і справа дивна і свідок теж дивно поводиться, хоча хто знає, як повинна поводиться людина після такого побаченого... Дякую і чекаю на далі.
Nina Tololo, Дивного хоч відбавляй, і це ще моторошні припущення не перейшли у маси, які вкрай сприятливі до віри у подібні речі!
Сьогодні мене вразив опис війни, вірніше буде сказати той психологічний стан наших бійців, коли вбиваєш вперше....Жах, що їм приходиться пережити, окрім того, що треба звикнути до життя без комфорту, постійна напруга, страх, сумніви, межа....Такі всі екстремальні відчуття, що диву дивуєшся, як там психіка витримує таку напругу. Ні, не можу я такого навіть уявити, бо важко збагнути живучи в мирній зоні тих, які живуть чи воюють там на війні. Тепер ясніше стає зрозуміти Стеценка, одна справа робота детектива, а інша справа війна, - тому він такий... Дякую Тарасе, моторошно і важко читати опис злочину, але ж до біса цікаво дізнатися, невже Роберт і справді зміг убити свою родину?
Nina Tololo, Якщо я відповім на це запитання, Вам же не буде цікаво читати решту 500 сторінок роману!!!!
Авторе, хотіла подякувати за наступну главу. Все таки, як же классно у вас виходить створювати образи поліцейських та військових. Справа у тому, що ви їх не ідеалізуєте, а лишаєте такими як вони є, з одного боку це звичайні люди із своїми недоліками, але з іншого бачиш нестримну харизму, яку вони навіть самі не усвідомлюють.
Зараз намагаюся зрозуміти характер Стеценка. От наче стриманий та вічливий, але той наїзд на відділок. Мені здається, що він це зробив на емоціях, бо кому ж, як не йому відомо, що у чужий монастир...
Дякую вам за продовження, воно неймовірне, хоча я вже це казала неоднарозово, але істина є істина.
Наталія Ковган, дякую, що слідкуєте. Ці герої ще не раз дивуватимуть своїми рішеннями та поглядами на природу зла і добра!
Авторе, от за що люблю ваші завершені книги, так за те, що там можна за один раз не обмежуватися однією главою. А читати і читати, тому що ваші твори затягують, наче якась залежність. А от в процессі доводить чекати на продовження та думати "коли"? Тому дуже вас прошу не затягувати, бо ви мене на черговий свій твір підсадили.
Стеценко мені дуже подобається, хоча тільки но почалося з ним знайомство. Він сміливий, ось так піти проти відділку, не дуже гарна промова для першої зустрічі.
Дякую вам за цей чудовий твір, і дуже чекаю, коли буде наступна глава.
Наталія Ковган, У мене багато ідей, але поки я цим займаюся суто з особистих мотивів (мені подобається писати), мені доведеться виконувати у першу чергу свою основну роботу. Але нові книги будуть - ідей більше, ніж часу на їхнє виконання. І ідей, які навіть мене лякають своїм розмахом... Дякую, що підтримуєте і влучно коментуєте!!!
Бо автор не просто описав, а прожив цей момент з героями. І той його настрій і його відчуття переніс на папір. За рік читання книг на БН я навчилася глибше вживатися і проникали в сюжет і такі описи інколи мене вражають навіть більше ніж круті повороти. Сьогоднішня прода була як бальзам на душу, бо опис біографії головних героїв дав мені набагато більше ніж життєпис фактичних даних певної історії. Дякую Тарасе за твою творчу роботу, за натхнення і за емоції, які ти даруєш читачеві. Успіху тобі і читачів, які б гідно оцінили твої старання.
Nina Tololo, Дуже дякую і ціную розгорнуті коментарі. Мені важливе таке спілкування навколо сюжету, оскільки заради реакції читача я виставив настільки складні твори на публікацію!!!
Дякую Тарасе, вчора побачила оновлення, але не читала,- побоялася жорстоких сцен на ніч. А коли прочитала вранці продовження, то була приємно здивована, як гарно і я б назвала елегантно ти перейшов до історії, до початку історії. Зі Стеценком я знайома вже з інших творів, але було дуже цікаво прочитати його біографію, бо людина, яка розгадує і влізає в голову злочинця, сама повинна думати як злочинець. Психологічно і морально це дуже важко, часто у таких людей не має нормального життя чи багатодітної родини, - поєднувати таку роботу і мирне щасливе життя нереально. Доля самого Андрія теж складна як і підозрюваного: Андрій міг би зробити собі прекрасну кар"єру в своїй батьківщині так як і Роберт, - його чекало прекрасне життя. І все таки хлопці вибрали інше, це підтверджує наскільки складна психологія і натура людини, і наскільки крихке наше життя, може змінитися за одну мить. А ще мене дуже вразили моменти опису дрібничок, без яких твір би не був таким "смачним": наприклад коли двоє поліцейських чекали Стеценка на пероні. Ніби в тому не має нічого такого, що могло привернути увагу, але для мене саме такі не значні побутові картинки є важливими.
Дуже захопило. Щиро кажучи мені також слабко віриться у те, що Роберт міг зробити щось подібне... тобто, зробити, можливо, і міг, але не все так просто.
Стеценко цікавий персонаж, і мимохіть постає питання, де він отримав той шрам. До речі, ви були праві, коли нагадували про "Громаду". Тому що при пригадуванні Руслана одразу пригадалося і його пекло, те через що він пройшов. Хоча я ще не дочитала до кінця "Громаду".
Дякую вам за продовження і чекаю наступне.
Наталія Ковган, Ця історія буде дуже цікавою і погляд на Руслана Мельника з цього боку навіть краще дасть зрозуміти "Громаду". Що стосується Роберта, то друга і четверта частини у цім романі написані від першої особи і детально розповідають про всі війни, в яких він взяв участь... а розв'язка буде куди масштабнішою, ніж здається на перший погляд...
Сильно!) Вітаю з новою історією) Пробирає з перших рядків) Натхнення і багато читачів)
Олександра Чернобай, дуже дякую!!
упс! не дуже розумною була думка прочитати це наніч....
Наталия Золотоверхая, як я Вас розумію. У мене такі відчуття, коли я когось з улюблених авторів читаю. Тільки якось навіть при розвинутій уяві мене важко злякати. Шокувати легше!
З новинкою! Успіхів вам у написанні!
Немеш Іван, Дякую за Вашу підтримку!!!
вітаю з новинкою))
Ірина Маркова, Щиро дякую!!!
Вітаю Тарасе з новою книгою, крутішого початку поки не бачила. Трішки моторошно від того всього, але відчуваю, що історія того варта. Нових читачів, нескінченого натхнення, а головне задоволення і кайфу від того, що ти робиш.
Nina Tololo, Дуже дякую. Буде у цій книзі й багато інтриги, і драми, і перестрілок... Вона вийде моторошною, але як завжди з цікавими поворотами сюжету...
Прочитала початок. Трошки незвично, тому що, раніше не читала ваші книги у процесі, тому звикла не зупинятися на одній главі. Тепер доведеться чекати продовження;) Початок дуже заинтригував, знаю, що просто тут нічого не буде.
Наталія Ковган, Тут книга масштабна й охоплює дуже багато проблем сучасного суспільства. Чимось вона рідна "Громаді", але сюжет налаштований більше на детектив, ніж на особисту драму, хоча будуть дві частини написані від першої особи...
Вітаю! Гарна обкладинка. Динамічна анотація. Наче інтригує уже його змістовністю))) Бажаю вам великого успіху книзі та знайти свою аудиторію читачів)) Додала до бібліотеки))
Тарас Мельник, Будь-ласка! І мені дуже приємно))))))))))
Моторошно і круто! Бажаю надокучливого натхнення ⭐
Міла Федорук, О, воно точно не завадить! Дякую!!
З почином! Хай все вдасться:)
Інна Камікадз, Щиро дякую!!!
Вітаю вас із новинкою! Ну ось тепер у мене аж три ваші книги для читання одразу! Вільний час розписаний по хвилинам.
Наталія Ковган, Дякую! Обіцяю не відходити від графіку і регулярно публікувати розділи. Ця книга написана ще в 2019 році і має об'єми подібні до "Громади", тому вистачить читання на довгий час... До речі, сюжетні лінії перетинаються з "Громадою", оскільки написані буквально одна за одною...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати