70 600
“Примхи долі”
Анотація до книги "Вітер в крові"
Певно, коли Стрибог пускав світом свої вітри, один влучив просто Глібові у кров. Гульвіса, звабник, викрадач жіночих сердець, він пихато заявляв, що одружиться лише на тій, яка обжене його авто. Примхлива доля жарт оцінила, і дарувала нестримному вітрові дівчину з незвичайним ім’ям та холодним поглядом гордовитої богині. Вона стане його звабою, плодом, якого зась торкнутися, але не можливо не скуштувати.
До вашої уваги:
#харизматичний засранець
#дівчина на капоті
#швидкість і кураж;
Обкладинка від моєї чарівниці Дарії Новицької
До вашої уваги:
#харизматичний засранець
#дівчина на капоті
#швидкість і кураж;
Обкладинка від моєї чарівниці Дарії Новицької
327 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОце його накрило!
Зовсім дах зірвало!
Аврора має тепер усвідомити, що вонаине сама, що вона за кам'яною стіною:)))))
Щиро дякую❤️❤️❤️
Надія, Аврора все усвідомить, адже Гліб стане її єдиною підтримкою❤❤❤
Її терзали сумніви й бажання,
А вітрогон вже серце захопив
Розбите. Яке прагнуло кохання,
Адже її ніхто ніколи не любив.
Стелилась під колесами дорога,
А страх в душі скрутився, мов змія....
Але даремною була тривога -
Її з любов'ю прийняла сім'я!
Заусміхалась, стала відтавати,
Здавалось - все погане вже пройшло!
Попереду все гарне б мала мати....
Та зле минуле й тут її знайшло....
Знайшло! І все у ній здригнулось......
Елена Нечипорук, Те минуле просто по п'ятках дріботить, але все що не робиться, все на краще)) Дякую ❤❤❤
розчарувала бабуся ((, сподіваюсь що потім розкається. А Білий геть землі під ногами не чує. Здається час спускатись на землю і вигрібати за все...
Світлана Герасимчук, ой, Гліб опустить Білого із хмар)) Ледве відтягнуть)
Не вкладаються в голові, значить бабуся сама побігла до Білого((( шкода Аврору(((
Alenka Fedorenko, бабуся навичворяла здуру, а вигрібають всі))
Все таки чудова у Гліба сім'я! І Аврора на таку заслуговує!
Дуже чекаємо продовження!)))
Людмила, так, заслуговує))) І Гліб це розуміє))
Звідки знав де знайти? Баба здала? Гліб мусить поставити його на місце.
Іра, ой, порве наш вітрогон дахи, повикорчовує дерева, і на місце поставить)))
І як то до середи добути? Бо чує моє серце, що так просто і спокійно не буде. А бабуся Аврори не так мала б поводитися, але що уже є, інакше не буде. За рідних радіти треба завжди.
Інна Камікадз, Що ж трапляється і таке по життю.
Гарна сім'я в Гліба) Може мене не підтримають, але мені шкода батька Гліба. Ніби в світі мільярди людей, а він насправді один, як сирота, нікому не потрібний... От Козачиха і батько списані і з моєї родини. Моя мачуха ніколи мене не зачепила, бо й не жила зі мною, та й з батьком довго не жила через його п'янки. Ми, діти, не могли йому пробачити п'яні сварки і бійки, особливо мами, але от його нема 6 років, а я кожен день жалкую, що так до нього ставилася...А він на старості до нас тягнувся, може й зрозумів гріхи молодості...А я не довіряла... Так і помер...я не знаю які у вас плани, щодо розвитку відносин Гліба, Ореста та їхнього батька, але так би прагнула, щоб вони змогли знайти в собі сили його пробачити і радіти, що він ще живий) Дякую)
Ірина Повх, в наступних розділах батько Ореста та Гліба проявить себе саме як батько. В скрутних і дуже делікатних обставинах підставить плече))) Стоятиме поруч синів невідступно))
О Козачиха гарні настанови дала Аврорі. Сподіваюсь з цією сім'ю вона буде під захистом від нападок свого минулого, яке не хоче її полишати. Недовго Аврора побула розслабленою та щасливою. І здається її зрадила рідна бабуся, раз Білий явився до Білки. Не дала самостійно будувати своє щастя і сюди влізла. Дякую за продочку. Я так зрозуміла на наступні глави потрібно запастись валеряною, бо емоції зашкалюватимуть.
Наталя Корендович, А бабуся Аврори елементарно боїться самотності, егоїзм в найкращих своїх проявах))
Ого!Зламав дівчині життя граючись,і явився ще паскудити.Я вже чекаю хепі енда,аж все не так просто.
Катерина Позняк, Ні, до ХЕ ще дрелити і дрелити, адже минуле Аврори так просто її не відпустить))
Ох, як завжди неймовірно красивооо
Тіа Кузь, даю їм передишку, а далі знову кину у вир непростих випродувань))
От і приїхав "Філіні" до своєї богині і хоче збудувати стіну, за якою вона буде в безпеці та любові. А Марчуку напевно мало того, що його сімейство зробило з життям Аврори, ще хоче познущатись. Та цього разу напевно наткнеться на незворушну стіну, яка може і прибити ненароком. Дякую за неймовірно емоційне продовження.
Елена Нечипорук, лопатка - це незамінна річ і на кухні, і у вихованні)))
Дочекалась))
Iryna Mykolayivna Duduk, А у нас, як у Симонова: " Чекай мене, і я вернусь"))❤❤❤
В страху тремтіло серце, а не тіло...
Минуле захотіло датись чути!
Та їй вже не сімнадцять! І зуміла
Утриматись та взяти себе в руки.
Сипнула впевненістю і переконанням,
Що дати раду може і сама!
Але душа так прагнула кохання!
Щоб поруч була кам'яна стіна....
Тут фіртка схлипнула... І руки затремтіли...
Він посміхався... Впевнено ступав
До неї!!!.. Сльози лились, тріпотіли....
Опорою для неї стати обіцяв!......
Аж серце зайшлося від ніжності між ними! Подих застряг десь між лопатками... Які ж вони беззахисні обоє перед своїми почуттями! Разом з тим які сильні перед цілим світом!!!
А група підтримки у них ,відчуваю,нехила буде!!!!
Дякую, Інно, що даруєте такі емоції і відчуття!!! ❤❤❤
Елена Нечипорук, нарешті у Аврори з'явиться родина, велика і галаслива))
Тривога в грудях танцювала...
Куди ж подівся вітрогон?
Очима вдалину блукала,
Думкам здаючись у полон...
Тут вітрогон влетів, неначе буря,
Новинами, мов градом, сипонув,
Поради запитав і здимів!... Лиш курява
За ним здійнялась... До богині дременув!!!
Богиня... Ще такої в них не було!
Та це хороша новина!
Бо вітрогона добре втнуло,
Раз впала легковажності стіна....
Трохи вас загубила, бо у нас буря наробила трохи кавардаку!
Елена Нечипорук, і ми таке нещастя мали. Сиділи без світла та інтернету))
Оу.....
......
Ооо.....
Так щемливо....
Так трепетно...
Так ніжно.....
Щиро дякую ❤️❤️❤️
Надія, значить не дарма на мітлу сіла:))))
Міцна фортеця у богині буде)))
Інна Камікадз, Чекаю❤ Хлопці з-під вашого пера то любов❤❤❤
Ох, Інно, довела до сліз не тільки Аврору, і я з нею поплакала)))
Alenka Fedorenko, Ну, приїхав же, як не поплакати))❤❤❤
Інно, так гарно пишите, натхнення вам!
Анастасія Матюхіна, Щиро вдячна❤❤❤
Ох і зачепило! З нетерпінням чекаю продовження!
Анастасія Матюхіна, Свіженький розділ вже завтра. Будемо знайомитися з Марчуком))
Читаю. У мене естетична насолода від цього . Чоловік каже, що проміняла його на телефон. А я балдію від тексту. Ореста, Катю, Наталю, Іру та італійця перечитала кілька разів. Ото затягнуло.
Інна Камікадз, Маємо те, що маємо. Як каже народна мудрість:очі бачили, що брали (яких чоловіків). З тим і живемо.
Ото вітрогона штИркнуло!!! Відав за розум взявся!Вже хоче свою богиню родичам показувати!!! А якщо ні, то стара Козачиха лопатку ще не викинула!!!
Інно, дякую!!! І смішно, і грішно!!!
Елена Нечипорук, ой, не викинула)) Тримає на похваті, ану ж котрий надумає повибрикувати)))
А я все чекаю більше розділів і не передплачую, а читаючи коментарі, розумію, що вже треба. Ну все пішла платити.
Оксана Буджаковська, Козачиха вже другого вихованця в добрі руки прилаштовує, тому ви на часі))
Бабуся супер! Ох, і повезло хлопцям!
Larisa Chelter, звичайно, пощастило. Без неї, певно, пропали б, або товста Люба загнобила б))) А ще ж чарівна лопатка)))
Ця Козачиха точно як моя бабулька) От читаю, а бачу перед очима її. Теж нас напівсиріт виростила, теж прочухана давала і теж була жандармом в спідниці...Дякую, що повернули мене в часи, коли вона ще топтала земний ряст)
Ірина Повх, образ Козачихи списаний з бабусі мого чоловіка. Вона виростила шестеро напівсиріт, життя не бавило ні її, ні тих дітей. Нині вже покійна, але досі згадуємо її з усмішкою на обличчі)))
а чи не наламає Гліб дров... мені чомусь здалось що він захоче помститися білому. Я вже у передчутті зустрічі Автори з рідними)) Дякую. Попередні глави тяжко коментувати.
Аврора дуже сильна духом.
Світлана Герасимчук, звичайно наламає, але Білий сам нарветься:)
Важкі розділи для сприйняття, переповнені болем, стражданнями. І так само важко їх коментувати.
Дякую за Козачиху! Неймовірна жінка! Мудра і рішуча. Не дала вітрогону розгубитись, змогла парою фраз розставити його думки по місцях. Це сила! Вона не сказала йому що робити, як чинити. А лиш допомогла розібратись у власній голові))) Краща за будь-якого психолога)))
Людмила, ця бабця перевовнена життєвою мудрістю)) А ще ж, нарешті, вдалося Гліба пристроїти. Помирати вже не страшно))
Дякую.Який позитивний розділ!Так насміялася,що має гарного настрою на день вистачити
Катерина Позняк, Козачиха не може не підняти настрій))) Така вона, стара хитрунка:)
Щиро дякую ❤️❤️❤️
Надія, будь ласка)))
Для мене три останні розділи були важкі до знемоги! Ніби побачила..... І...
Дитина не винна! Але є постійним нагадуванням Того, що хотілося б не знати і не відчути! Хтось може полюбити (з часом), але здебільшого ні! Тіло гоїться, але душа.... Навіть через багато часу цей жах спливатиме в пам'яті!
Але Аврора сильна! Сподіваюсь, що з часом, вона полюбить свого сина.
І так! Правильно, що сама розповіла і показала! Домисли до добра не доводять! Якщо справді любить - зрозуміє і прийме!!!
Дякую, Інно! Немає слів все пояснити.........
Елена Нечипорук, вони й писалися тяжко))) Безліч разів переписувалися, але кінцевим резутьтатом я задоволена. Гліб прийшов в життя Аврори, аби показати, що не всі чоловіки мерзота)))
Як же жахливо розпочалося життя у Аврори((( добре що прийняла допомогу від Марчука, хоч і опікувався своїм сином, та все ж не кинув і опікується онуком. А Сашку вже Бог дітей не дає...
Alenka Fedorenko, за все в цьому житті потрібно платити. Будь яка дія має наслідок. А невсипуща карма уже наздоганяє Білого.
Добре, що правду розповіла. Все чесно і справедливо. Час вже їй і свого щастя пізнати, а також сина нарешті прийняти))
Iryna Mykolayivna Duduk, Аврорі, насправді, дуже сподобався Гліб, ось тому вивалила йому правду-матку )))
на жаль, у нашому суспільстві жінка дуже часто стає об'єктом насильства. і залишається при цьому не захищеною. я думаю, що Гліб поступить як чоловік. бо саме він став першим Чоловіком для Аврори.
Світлана Фецич, на жаль, це справді так. І для цього не потрібнно мати який непристойний вигляд, достатньо розпустити волосся і взути каблуки)))
Майже все що Ви написали,я прочитала(минула ті,де в анотації є слово містика).У всіх міститься по суті фізичне приниження жінки.Після Аврори,здається,ще гірше вже нема куди.Це вже закінчилася чорна смуга в її житті?Хочеться,щоб все в неї було вже добре
Катерина Позняк, Ви правильно помітили щодо фізичного приниження жінки. Так, я буду привертати до цього питання увагу через свої твори, тому що всі мої героїні фактично збірний образ усього того, що відбувається за зачиненими дверима. А життя Аврори зазнає змін, адже з'явився вітрогон)))
Ох!
Невимовно прикро за Аврору та Лук'яна.
Так жорстоко доля обійшлася з нею, і малого рикошетом зачепило..... Ну, не винна ж дитина у тому, що скоїв його батько, а, по всьому, розплачується саме хлпчина....
Прикро....і боляче....
Щиро дякую ❤️❤️❤️
Надія, Дитина не винна, безумовно, але, погодьтеся, після такого складно полюбити її❤❤❤
Ох!((( бідне дівча, нічого доброго не бачила і ще гірше стало((((((
Alenka Fedorenko, як каже моя мама: "В якій колисці заклисався, так і живеш")) Але вітер змін незабариться))
Той день мав бути трохи кращим
І не таким, як попередні всі.
Хто ж знав, що він готує пастку
Страшну. І у жахливім сні
Це пережити не хотіла б
Жодна людина! Але хто питає
Що ти плануєш, що бажаєш...
Бо покидьок свої вже плани має!
Червоним лють залила очі,
У злобі роздиравши тіло.
Похіть терзала знову й знову
І зупинятись не хотіла...
Як усвідомлення прийшло
Що скоїв - співчуття не сколихнулось...
Безкарність й вседозволеність дали
Її покинути. За скоєним жалю не було......
Елена Нечипорук, Бог - не Тимошка, видит немношко))) У випадку Аврори саме так і буде)))
жах немисленний, але щось мені нагадав ,що геть далеко приховала
Інна Камікадз, то є життя нема за що вибачати. (•‿•)
Жах.... ЖАХ!!!!! Піт обпікає, сльози душать, мозок мало не вибухне!
Як просто збочення оправдовується! "Нащо пішла? Нащо волосся розпустила? Нащо каблуки взула? "!!! А чому ж тебе не кастрували, поки ще все в зародку було??!??
Не дай Бог комусь таке жахіття пережити! Воно притихне, але НІКОЛИ не забудеться!!!
Дуже сподіваюсь, що ніщо не пройде безкарно!
P. S. Оце дійсно ви їй долю намалювали.........
Інна Камікадз, Так! Знаю, що це важко, але можливо! Хоча буде постійно про себе нагадувати...
От потвора(((
Інна Камікадз, дуже добре
Жах!
Який же жах........і
Щиро дякую ❤️
Надія, життя Аврори - це суцільна смуга перешкод. Але, можливо, вітер нарешті змінить напрямок долі))
Таким безрадісним було дитинство!
Лиш злидні, напівголод, без любові...
Небажане, нікому непотрібне
Дівча росло, не піддаючись злобі.
Росло і так бажало розірвати
Несправедливості гіркої коло!...
І звідкіля ж їй було знати,
Що принесе немилосердна доля...........
Елена Нечипорук, Щиро дякую ❤️
Якою ж ніч спекотною була!
Знов пристрасть розум покривала,
Мені моя богиня заспівала!
Дуже спекотною ця ніч була!
І ранок був такий гарячий!
Кортячка до зубного скрипу,
Тремтіння, стогону і крику!...
Який же ранок був гарячий!
Один дзвінок... Погасли очі...
Стиснулось серце від біди...
Її щодуху віз туди,
Бо від тривоги згасли очі....
Не була з вами пару днів, а тут тааакеее відбувається!!! Просто вау!
Елена Нечипорук, ❤️❤️❤️
Яка ж вона самотня була, це просто страшно, добре хоч бабуся підтримувала. Таке пережити і ворогу не побажаєш.
Світлана Герасимчук, пережити і не збожеволіти - це потрібно мати залізну силу волі.
Таких уродів лише каструвати, а таких батьків які їх вирощують на шибеницю. Знаю що радекально, але таких лиш могила і виправить. Аврора дуже сильна дівчинка, якщо зуміла це пережити, так шкода її. У самої жах, після прочитаного. Дякую за главу.
Наталя Корендович, на превеликий жаль, такі завжди виходять сухими із води. Одна надія на справедливість долі.
Щось мені здається, що Аврора стала жертвою насильства, а Лук'ян його наслідком. Недаремно ж вона нікого не впускає у свою зону комфорту, здригається від чужих дотиків (але Гліб прорвався) і усіх чоловіків тримає на відстані.... Цікаво , які таємниці Аврори розкриє нам автор... Дуже люблю ваші книги, Інно. Творчої наснаги вам і легкого пера!
Vira Perehinets, щиро вдячна)) Завтра трошки привідкриємо завісу таємниць нашої богині)))
Життя виявилося вкрай немилосердним до Аврори. Щиро вболіваю за неї.
Світлана Фецич, це лише сота частина від того жаху, що випало на її долю.
Ох!
С жахом очікую наступної проди......
Щиро дякую ♥️♥️♥️
Надія, боятися справді варто)))
коли чекати продовження?
Оксана Никонюк, закінчені у мене вісім книг, лише "Вітер в крові" у процесі. Обирайте до смаку)))
А яка книга є повністю?
Оксана Никонюк, можете завітати на мою сторінку, там вас чекає сім закінчених книг та одне оповідання))) Обирайте до смаку) Раджу почати з "Геніальної дурепи".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати