61 916
Анотація до книги "Точка неповернення"
Захищаючи країну, він втратив найдорожче – свою родину, яка загинула під обстрілами. Це його зруйнувало. Вона втратила чоловіка на війні, залишилася сама з сином. Чоловік і жінка… Обидва скалічені жорстокою реальністю. Але що станеться, якщо вони зустрінуться там, де ніколи не перетнулися б їхні шляхи? Що, як ця зустріч стане точкою неповернення? Для кожного з них – шанс почати все спочатку або втратити себе остаточно.
Зміст книги: 13 глав
365 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк легко Марк знайшов спільну мову із хлопчиком. Але йому не варто ображатися на Вікторію через її нерішучість. Адже вони ще не настільки довго спілкуються, щоб безапеляційно довіряти одне одному у всьому. Тим більше, питання стосується дитини. Добре, що Микита сам вирішив втрутитися)). І все одразу стало на свої місця.
Дякую, Ліно! З ваших відповідей на коментарі знаю, що завтра відкриється великий секрет про малого)). З нетерпінням чекаю!
Оксана, Марку, як і будь-якому чоловіку, хочеться мати сина, а тут хлопчик, можна сказати, сам до нього в руки йде)) Віка, звичайно, хвилюється, але і цей етап їй треба пережити.
Секрет невеликий, зате суттєвий))
Дякую, Оксано!
Дякую
Анна Болдіна, Будь ласка))
Чудовий випадок, коли дорослі самі у собі не впевнені. От і доводиться важливі рішення звалювати на маленькі дитячі плечі) Мама теж не всесильна. Вона не може за п'ять секунд, як від неї зазвичай вимагають, вирішити всі внутрішні і зовнішні проблеми світу цього)) Навіщо б тоді були потрібні чоловіки?) А тут якраз один маленький поряд дуже впевнено і відповідально підростає)) Ну, Марку, сам від себе не очікував, проте тепер вперед і з піснею))) Дякую, моє серденько)) Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Ой, у тих дорослих хтозна що на думці, їм би повчитися довіри та порозуміння у дітей, у нашиу випадку - одного хлопчика. Хоча може здатися, що він занадто таки розумний, як на свій вік, але справа трохи в іншому. І вже завтра ми це побачимо))
Дякую і обіймаю, моє сонечко! Світла у душі та в оселі!
Розумний хлопчик. Та й Марка він сприйняв, як свого, тому між лікарнею і Марком, Микитка обрав останнього! Я рада. Але Вікторію розумію, бо з цим чоловіком вони не настільки близькі, аби довірити сина на весь день. Душа буде неспокійною, та хіба у неї є вибір??!)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекаю наступного продовження з нетерпінням.) Гарних та затишних вихідних вам.))))
Анна Багирова, Микита має свої мотиви, а в чому вони полягають - дізнаємося вже завтра. Вікторії треба змиритися і або прийняти Марка в своє життя повністю, або... Тут не може бути половинних рішень.
Дякую! І вам спокійних вихідних!
Схоже, хлопчик проникся приязню до Марка. Тепер цікаво, чи це просто його дитячі відчуття чи десь бачив його раніше.
Дякую!
Устина Цаль, У них ще буде спільно проведений час, можливо, там щось з'ясується))
Дякую!
Я навіть не здивована, чому Марк говорив з майором насторожено і не дуже приязно. Пройшовши через таку кількість неприємностей та спілкування із слідчими органами і не добившись правди, можна втратити віру у справедливість і порядність працівників правової системи. Але, схоже, цього разу Марку пощастило. Та й те, що майора навіть не здивувала інформація про втрату Маркової квартири, наштовхує на думку, що службовець цікавився і теперішнім його життям. Все-таки життя непередбачуване. І зачасту дуже важливо, які тобі зустрінуться люди в житті - хороші чи погані.
Дякую, Ліно, за таку оптимістичну главу)).
Оксана, У Марка у минулому, звичайно, були неприємні ситуації з органами. Та схоже, зустріч з Вікторією запустила механізми всесвіту, які потроху починають компенсувати всю завдану кривду. Насправді, Марк це заслужив, хоча й сам не вірить у це. Хороші люди зустрічаються, коли сам починаєш ставати краще. Все закономірно)))
Дякую, моя люба Оксано!
Фух! Видихаємо... Таки нарешті з'явився справедливий промінчик світла в цьому брудному тунелі! А в це ж практично вже ніхто і не вірив. Залишилось лише міцно тримати кулачки за цю справу!! І її наслідки!! Дякую, сонечко!! І нам усім також ж яскравого промінчика!! ❤️
Аля, Не може ж бути все так погано , треба трохи і розбавити болото)) Далі напруга зростатиме, але вже іншого типу))
Дякую, моє сонечко,
Ооо, знайшлася таки чесна людина у правоохоронних органах. Сподіваюся, що й квартиру Марк собі поверне і звинувачення з нього знімуть. То це виходить Одинець про Марка замовив слово? )) Хух, аж відлягло на душі.)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекаю на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Я ж казала, що не все так погано. Життя потихеньку налагоджується))
Дякую!
Невже і справді все налагодиться в його житті..??? Знімуть звинувачення,допоможуть повернути квартиру...???
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Сподіватимемося, що так і буде))
Дякую!
І справді не все так погано, все йде на краще) Таке враження, що Віка принесла везіння у його життя, після зустрічі з нею життя почало налагоджуватися.
Дякую!
Устина Цаль, От що значить, зустріч з потрібною людиною))
Дякую!
Фух, видих! Ідемо далі до перемог!!
Олена Когут, Так, прямуємо, долаючи всі перешкоди))
Марк перетинався з загиблим чоловіком Вікторії?Це я так собі пояснила ваше:щось таке знайоме в жестах
Катерина Позняк, Світ тісний, як то кажуть)) Все може бути.
Дякую!
Еееех... Хоч ридай і плач... Органи влади зараз допоможуть скинути будь-яку напругу(( От тільки но з'явилися сили і натхнення розправити крила і, нате... припливли((( Але ж не здаватись!! Коли нарешті з'явився такий сенс в житті. Є заради кого) Якщо і Снігова королева виявилася насправді Гердою) Дякую, моє серденько)) Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Органи влади вміють дивувати ;)) Не тільки підкидати проблем.
Чекаємо на завтрашню главу. Терпіння, моя люба!
Хто ж це таку підлість зробив? Ота шахрайка Анжела чи брат Сергія??!) Дідько! От і почав з чистого аркуша! Проблеми за проблемами сипляться!) Ай, як же шкода, адже пообіцяв Вікторії, що не зникатиме більше, а тут така оказія....)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекатиму наступного продовження з нетерпінням.)))))
Анна Багирова, Хтось же зробив)) Коли починаєш щось хороше, попереду завжди з'являються нові випробування.
Дякую!
Ніби просвіток, а на, маєш. Це ж, мабуть, Анжела поліцію нацькувала? Сподіваюся, все буде гаразд і на роботу він таки прийде, йому це зараз дуже треба.
Дякую!
Устина Цаль, Анжела чи ні, скоро стане відомо. Можливо, не все так погано, як здається))
Дякую!
Ну от, не встиг дихнути Марк,як сиплеться на нього. Надіюсь, це не Анжела наслала міліцію...а просто знайшли пропажу.
Галина Левтер, Гнатович вже погоди нам не зіпсує, а ось Антон може.
Невже Марк відмовився від нормальних умов проживання в квартирі Вікторії, поки не вирішить питання із поверненням свого житла? Але ж на це може піти дуже багато часу! І він весь цей час знов буде кочувати у своєму клоповнику? А ці двоє у формі? Їхній візит - це результат того, що Одинець вимушений був подати Марка у розшук?
От і думай тепер, чи є ж у нього робота? Чи з'явиться він на 16-00 на склад, щоб не втратити свій другий і останній шанс довіри Джури?
Дякую, Ліночко! З нетерпінням чекаю далі!
Оксана, Він не відмовився. Тут скоріше гордість заграла, бо він же чоловік, хоч щось повинен сам зробити. Ключі - то символічний жест.
Щодо поліції - дочекаймося завтра, не все так погано, як здається))
Дякую, Оксано!
Ооо!! Так все було добре зранку. І ади маєш
Олена Когут, Ага, маєш))) Ну, може, не все так погано)
Не могла не перечитати цю главу двічі! Наскільки вона чуттєва і прониклива! Кожне слово має значення! Кожне передане відчуття чи висловлена думка героїв пройняли до самого серця. Захоплююся Вікторією! Її відвертість не дає приводу Марку думати, що його жаліють. Це ,дійсно, інше ставлення і інше почуття. І саме це повинно б тримати його від нового падіння в прірву. Заради жінки, яка повірила і захотіла відкрити йому своє серце.
Дякую, Ліно! Щиро захоплююся Вашим вмінням передати словами відчуття та емоції!
Оксана, Тут у них справді все інакше, інший рівень почуттів, інший рівень усвідомлення. Шлях ще не до кінця пройдено, найгірше - відпустити минуле, ще попереду. Тож побачимо, як герої впораються з цим викликом.
Дякую, моя люба Оксаночко!
Блін, до щему. Я така плаксива стала, неможу спокійно читати такі моменти, коли страждає людина. Ця клята війна розхитує нервову систему, у всякому разі мою. Треба пити валер'янку!)) Дякую вам, люба, за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження.))))
Анна Багирова, Інколи поплакати корисно)) І валер'янка не завадить, якщо організм потребує))
Бережіть себе, Аню!
Ооо, зупиніть цю мить!! Щоб насолодитися нею ще і ще)) Як першим гарячим промінчиком після дооооовгої льодяної зими) Інтимніше за інтим) Хвилююче. Ніжно. Трепетно. І невинно) А те, що потім... Буде потім і годі. Дякую, моє серденько!! Дууууже чекаю далі!!❤️
Аля, Зупинися, мить, ти прекрасна! (Перефразовуючи когось там ;)) Так, вони мають насолоджуватися цими хвилинами, тому що далі випробування не закінчаться. Ще багато внутрішніх протиріч треба подолати.
Дякую, моя люба!
О,так!!! Легко не буде!!! Бо зустрілися дві сильні особистості,кожен зі своїм багажем,горем,втратами і сподіваннями...!!! Але вони вже починають оживати,ламаючи кокони відсторонення і відчуження!!!...
Дякую за проду!!! Дуууже цікаво,що ж далі...!!!
Елена Нечипорук, Вони ще поколяться, ще поранять один одного, але тепер нікуди не дінуться))
Дякую!
Як же ж чуттєво описані емоції героїв, їхні почуття!!!Це неймовірно.Дуже класно!
Катерина, Щиро дякую! Герої самі мені підказують, що відчувають, я тільки записую))
Вавввв!! Як трепетно!!!
Олена Когут, Дякую:))
Ох, їм буде нелегко, але вони стали на правильний шлях! Дуже чуттєва глава. Дякую!
Устина Цаль, Так, нелегко - це їхній девіз)) Попереду ще будуть виклики.
Дякую!
Ого, "іншої Вікторії мені (!) нетреба....") Які слова! Аж сльози набігли на очі. Просто до щему у грудях.)) Тепер вони знають одне про одного більше. Це крок до пояснення та прийняття їхніх вчинків та нестриманої злоби у поведінці один одного!)) Дякую вам, Ліно, за продочку та чекатиму наступного продовження з нетерпінням.)))))
Анна Багирова, Так, це крок уперед. Питання тільки в тому, чи вистачить його, щоб залікувати рани? Побачимо))
Дякую!
Їх розмова......Просто до крику...!!! Вони зрозуміли біль і втрату одне одного лише за пару речень...!!! А його остання фраза...!!! Вона стане чи....вже стала його перемогою...???
Дякую за проду!!! До мурах...!!!
Елена Нечипорук, Скоріше, спробували зрозуміти, бо до справжнього розуміння ще далеко, ще не всі питання з'ясувалися. Але це вже перший суттєвий крок.
Дякую!
На війні ніхто не білий і не пухнастий... Найважче не нести цю війну далі... у власній душі. Ми ще і самі цього не вміємо. Але їхні останні слова як бальзам на душу!! Як же їх не вистачало!! Як же вони довго до них йшли... І тільки тут, у простому затишку, вони по справжньому нарешті відкрились один одному!! Сподіваюсь, що це і є той самий справжній початок) Усього!! Дякую моє серденько!! Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Війна - страшна річ, як не крути. Там кожен щось за собою має, рани в душі глибокі і важко піддаються лікуванню. Але якщо докласти трошки зусиль і бажання, то все вийде.
Дякую, люба Аню!
Вікторія таки змогла викликати Марка на відверту розмову. Хоч і такими скупими фразами, обоє прояснили своє ставлення до ситуації і одне до одного. Вікторія підсвідомо, ще не до кінця впевнена у своїх рішеннях, досить таки прямими запитаннями пізнавала Марка. А він, то взагалі - ошалешив останніми словами. Невже Марк справді це сказав? Невже перестав себе аналізувати і пручатися відчуттям і бажанням? Мабуть, вибір вже зроблено. Обома. Дай бог, щоб без майбутніх розчарувань.
Дякую, Ліночко! Ваше місто знов потерпає від віроломства ворога. .. Нехай береже вас Бог!
Оксана, Вони мусять почати говорити, тому що тільки через довіру зможуть встановити шлях один до одного. Вони ще коляться і не розуміють, як саме їм бути, але початок вже покладено.
Марк сам від себе не очікував, що таке скаже. Все ж таки Віка зробила для нього останнім часом стільки, скільки ніхто не робив.
Дякую, Оксаночко! Бережіть себе теж!
Його остання фраза в саме серце. Дуже вже хочеться якогось зближення від них. Вони можуть залікувати рани одне одного, головне, щоб не боялися своїх почуттів і не намагалися від них відмахнутися.
Дякую, чекаю продовження!
Устина Цаль, Вони якраз далі і будуть намагатися подолати внутрішні протиріччя, знайти правильне рішення для кожного з них з урахуванням травм. Побачимо, як вийде))
Дякую!
Вавв!! Скільки сенсів у простих словах!! Яка розмова!!
Олена Когут, Сенсів багато, якщо їх туди вкласти ;))
Дякую!
Вавв!! Скільки сенсів у простих словах!! Яка розмова!!
Все це дурня?.. Марк відмовляється вірити, що Вікторія прийняла його таким, як він є? Що вона вважає його рівнею собі, не дивлячись, на його теперішній рівень життя? І що між ними щось може бути... Невже доля подарувала йому шанс вибратися із болота? Як багато цих знаків питання зараз у нього в голові. А Віка зараз, мабуть, найбільше здивована і стурбована поведінкою сина. Спробуй відгадати, що ховається в тому чистому погляді ясних дитячих оченят?
Дякую, Ліночко! Глава закінчилася так оптимістично! Хочеться щастя героям цієї історії)).
Оксана, Марк розгублений. Йому дійсно важко повірити, що комусь його доля може бути небайдужою , бо, крім Віки, схоже, більше ніхто про нього не турбувався. А Микита собі на умі;))
Герої заслуговують на щастя, тільки їм треба самим до цього додуматися, прийняти можливість стати щасливими. Побачимо, чи вийде))
Щиро дякую, люба Оксано!
Діти, якоюсь своєю дитячою інтуїцією, відчувають погана людина чи хороша. Микитка відчув, що Марк непоганий і потребує допомоги.)) Ну, а Віка...просто самотня, зламана втратою коханого чоловіка, жінка, яка зневірилася, що має право на щастя.)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження.))))
Анна Багирова, Мені здається, Віка про себе взагалі не думає. Її хвилюють Марк, син, хто завгодно, тільки не вона сама, що сумно насправді. Можливо, все нарешті зміниться?
Дякую!
Який не по роках мудрий її хлопчик!!! Ті ясні оченята явно бачать більше,ніж думає Віка!!!
А Марк все ще в нерозумінні змін і своїх придибенцій!!! От тобі,Марку,і Снігова королева!!! Дурню, вона просто жінка,зломлена горем!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, У хлопчика свої думки з цього приводу, ми про них теж згодом дізнаємося. А Марк скоро роздуплиться, і почнуть шукати шляхи до взаєморозуміння.
Дякую!
Нє, спокій нам тільки сниться)) Але головне, що Микита не проти! Ох, чоловіки... Віка в повній облозі)) Зате совість і турбота тепер на своїх місцях! І повній бойовій готовності) О, а Марк може бурчати скільки завгодно)) Він повністю на її території) Тому просто так його ніхто живим не відпустить) Та й сподіваюсь, що вони таки обов'язково поговорять... Коли настане час. Дякую, моє серденько)) Дуже чекаю далі!! ♥️
Аля, Так, тепер ніде не дінеться, нема вибору)) Будуть разом якось розбиратися, відкриваючи нові грані один в одному, а ще деякі таємниці))
Дякую, моє сонечко!
О, тепер цікаво, невже хлопчик й справді бачив Марка раніше?
Може, хоч цього разу, втретє, Марку і Віці вдасться порозумітися краще, ніж минулі рази)) Дякую, чекаю нову главу)
Устина Цаль, Все може бути щодо хлопчика, а можливо, в нього є свої мотиви. Ми це далі дізнаємося))
Дякую!
Ну, ось так би й одразу!! Навіть син згодний!! Віко, Віко... Хтось більш доросліший?! О, так, Іван Гнатович і її свекруха якраз доросліші. Але я б їм і Микитиного шпіца не довірила б! А тут ціла людина!! По-перше. А по-друге... Десь ми також відповідальні за тих, кому дали імпульс до життя! А потім ще й так привітно "відіслали". Подалі. Згодна, звичайно, що Марк теж не подарунок) Але Віка змогла виховати в ньому такі гідні і щирі чоловічі якості, які дуже тепер хочеться побачити знову!! Крізь товщу цього безпросвітного дна...з душком. Дякую, моє сонечко!! Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, У сина свої думки з цього приводу)) А дорослих більше нема, все на плечах Віки. Самодостатня сильна жінка завжди мусить сама все вирішувати, а тут такий випадок, що й хочеться і колеться. І маєш рацію - врятувала, тож давай тягни далі, або людина справді загине, що було б вкрай сумно.
Дякую, моє сонечко! Яскравих вихідних тобі!
Другу главу поспіль душать сльози. Місце одвічного спокою спочилих навіяло тугу, аж у грудях здавило. І Марка, і Вікторію об'єднує споріднене горе від втрати рідних людей. От тільки Марк вже не бачить, заради кого йому чіплятися за життя. Як дивно, що маленький Микита розгледів в ньому хорошу людину. Тепер вже не тільки Вікторія, а і її син простягають руку допомоги зневіреному і спустошеному безхатьку. Невже відмовиться? Але ж згадка про місце роботи та знайомого в магазині, здається, протверезила Марка. Йому дійшло, що Віка шукала його?
Зі святом, дорога Ліночко! В такий день, і така тематика книги ще раз нагадують нам про тих, хто бореться за нашу свободу і незалежність. Вічна їм слава і наша подяка!
Оксана, Емоції переповнюють! Писала і сама плакала, бо неможливо залишатися безпристрасним, знаючи, скільки горя спіткало наш народ. Ми, українці, обов'язково переможемо, тільки якою ціною нам дістанеться ця перемога. Не маємо права забувати загиблих і мусимо шанувати живих, тих, хто нас береже.
Щиро дякую, моя люба Оксаночко! Зі святом! Разом до Перемоги!
Синочок у Вікторії дуже добрий хлопчик. Навіть вигляд брудного, смердючого та нетверезого чоловіка не злякав малого Микитку, бо дитина розуміла, що неможна залишати у біді людину. Марк дуже розчарований та зламаний, життя добряче його побило, сім'ї нестало, квартиру забрали шахраї...) Весь спектр невдач враз обрушився на нього. Доля вкотре відвернулася від нього. Ще й Вікторія своїми образливими словами підлила масла у вогонь!)) Сумно дуже. І Марка шкода.)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. З нетерпінням чекатиму на продовження. Зі святом вас!)))))
Анна Багирова, Микита цікавий хлопчик, він знає, що йому потрібно і що потрібно його мамі. Марку треба забути про образу, а Вікторії нарешті відкрити своє серце.
Дякую! І вас зі святом!
У мене виступили сльози тоді ж, коли й у Марка. Я не можу спокійно читати цю книгу, Ви так це описуєте, що щемить серце.
Сподіваюся, він таки піде з Вікою, а не віджене її.
Дякую! Дуже очікую продовження!
Устина Цаль, Я і писала це теж зі сльозами, бо емоції зашкалюють, коли усвідомлюєш скільки горя всім принесла росія.
У Марка вже нема вибору, або йде, або гине остаточно.
Дякую!
Це точно,що вустами дитини...!!! Тим більше,що її син багато взяв від свого батька!!!...
Марк з Вікою міцно пов'язані!!! Вони ще самі це не усвідомлюють!!! Як і не усвідомлюють коли це сталося і як..!!! Можливо,ще при першій зустрічі з погрози зашити губи,чи коли вона притягла його додому,чи коли він врятував її від знахабнілого родича.....Але ...щось є.....
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Пов'язані більше, ніж здається на перший погляд. Микита взагалі цікава і неординарна дитина, далі ще побачимо, чому. Він найкраще взяв від свого тата.
Дякую!
Це :хух нарешті чи ой навіщо?
Катерина Позняк, Все до того йде, що і те, і те разом))
Знов Марк впав у відчай? Навіть наявність роботи і недавня спроба повернутися до нормального життя не змогли його втримати на плаву? Тобто саме Вікторія стала для нього тим якорем, який міг би допомогти викарабкатися із прірви? Якби не відштовхнула... І якби Марк реально не усвідомлював ще й прірву між собою теперішнім і нею. Надіюся, Вікторія не залишить його тут в такому стані, хоча картина малоприємна, та ще й при синові((.
Дякую, Ліно!
Оксана, Одним словом - зірвався. Цього варто було очікувати, на жаль, бо рана лиш почала затягуватися, як її роз'ятрили знову. І так, Віка відштовхнула, а він пішов туди, де не проженуть. Все просто і разом з тим складно. Як вчинить Вікторія, побачимо завтра.
Вдячна, Оксаночко! Тихої ночі!
Жах ...як так Марку постійно не щастить...в такі важкі ситуації потрапляє(
Людмила Карпова, Інколи він сам себе туди заганяє, бо травми так і не вилікувані, триматися нема за кого. Одна надія тепер на Вікторію. Побачимо, як вона вчинить.
Щиро дякую! Рада бачити знову серед читачів!
Дідько, так шкода Марка. Зламався чоловік. Чому ж доля така безжальна до нього? Адже було все - кохана дружина, дитина, щастя і в один момент все це зникло. Емоції просто зашкалюють. Треба Марку брати себе в руки, бо неможе військова людина бути безпорадним слабаком.)) Дякую вам, Ліно, за продочку. Дуже чекаю наступного продовження.))))
Анна Багирова, Щоб піднестися до неба, треба спочатку впасти у прірву. Така його доля, видно. Військовий чи ні, а зламатися може кожен, тим більше після такого горя.
Дякую!
Хоч падай поруч і плач((( І скільки він так вже?... Добре, що у Віки є хоч хтось, заради кого старатись і навіть терпіти, вибачаюсь, усіляких неадекватів. А Марку... Кожен день, як на краю прірви. Та ось ніби нарешті!!! Ось нарешті стільки впевнених кроків в протилежну сторону... І Віка тоді після аварії стала тим останнім найсильнішим поштовхом до неї? Ну, тоді спасибі цьому пухнастику з хвостом!! За ще один шанс. Для усіх. Дякую, моє сонечко)) Дуже чекаю далі!!♥️
Аля, Можливо, все зміниться. Принаймні добре вже те, що вона його знайшла. Марк, звісно, знову впав, але вкотре отримує шанс піднятися, чи зможе, побачимо))
Дякую, моя люба!
Може ця зустріч на кладовищі стане тим дном,щоб відштовхнутися і вибратися з прірви
Катерина Позняк, Все може бути))
Дякую!
Марк...??? Надто сильним був удар по незагоєній рані!!! От і пішов до найрідніших...!!!
Що ж Віка робитиме??? Адже вже...не чужі....!!!
Дякую за проду!!! Таки від того невгамовного пса є краплина користі..!!!
Елена Нечипорук, Звісно, був удар, бо ж скільки не прикидайся сильним, а все одно всередині болить. А тут вже ніхто не шпинятиме.
Дякую! Завтра дізнаємося, що робитиме Вікторія.
Отже Марк таки недовго зміг триматися...
Прийшов до дружини і доньки. Думається, що Віка не зможе байдуже його там залишити. Дуже цікаво, як все поверне далі.
Дякую, чекаю нової глави!
Устина Цаль, Не зміг, на жаль. Його ж відштовхнули, то він і пішов туди, де його точно не проженуть.
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати