61 910
Анотація до книги "Точка неповернення"
Захищаючи країну, він втратив найдорожче – свою родину, яка загинула під обстрілами. Це його зруйнувало. Вона втратила чоловіка на війні, залишилася сама з сином. Чоловік і жінка… Обидва скалічені жорстокою реальністю. Але що станеться, якщо вони зустрінуться там, де ніколи не перетнулися б їхні шляхи? Що, як ця зустріч стане точкою неповернення? Для кожного з них – шанс почати все спочатку або втратити себе остаточно.
Зміст книги: 13 глав
365 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсь і познайомились. Нарешті) Не без "приємностей", звичайно... Оох, руйнівник власної совісті. Саме ж вона явно поки ще не дозволила десь зістибнути з мосту. "Краще" ж чужими руками вкоротити собі віку. І тут, нате!! "Викопали" з тієї самої "могили") А він так старався)) Ще й на подвиги штовхають) "Невдячна" річ це життя, як не крути) Дякую, сонечко)) Дуже чекаю ще!!❤️
Аля, Хотів покінчити з лайняним існуванням, але щось пішло не так ;)) Якби на його шляху опинилася якась інша жінка, то без варіантів - ніякого проблиску світла і не побачив би. А так є шанс))
Дякую, моє сонце!
Оооо) зустріч є)))) яке гарне в нього ім'я!! Завжди любила)
Олена Когут, Мені теж подобається це ім'я, чудово йому підходить))
В обох власне море болю
Її син тримає...
А в нього _нема за що триматися і він пішов на дно.Навіть засуджувати не те що не треба_не можу...
Книжка про те,що стануть один одному потрібними і опорою.Але поки тільки прірву відчуження поглиблюють
Катерина Позняк, Море болю кожного ще не раз виходитиме з берегів, бо так просто цього не позбудешся. Та надія є завжди.
Щиро дякую!
Мені здалося, що в останню мить, коли "гість" був вже біля дверей, Вікторія підсвідомо надіялася, що він так легко не погодиться піти. Навіть чомусь назвала йому своє ім'я. Надіється на нову зустріч? Суперечливі вчинки головної героїні. Хоча, якщо врахувати погрози і навмисні залякування, спрямовані на неї, то Вікторія ще й вчинила людяно, пожертвувавши штани свого покійного чоловіка.
Дякую, Ліночко, за той спектр емоцій, який читачі відчувають на собі, читаючи Ваші книги!
Оксана, Можливо, сподівалася, але скоріше вже хотіла повернутися до звичного стану речей. Свідомо ніхто не захоче, щоб його раз по разу виштовхували із зони комфорту, а це саме те, що герої робитимуть один з одним протягом цієї історії.
Дякую, Оксаночко!
Чорт, мені його шкода! Пішов знову в нікуди, босий і майже голий!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую вам, Ліно. Спокійних вихідних.))))
Анна Багирова, Не треба сумувати. Герої неоднозначні))
Гарна глава! Дякую! Почуття Віки цілком зрозумілі... Можливо, щось зміниться на краще, згодом, не зараз.
Дар, Все можливе, потрібен тільки час і усвідомлення незворотності змін.
Дякую!
Оооо!! Пішов, і навіть не назвав себе) цікаво, як відбудеться їхня 3 зустріч?!?!!
Олена Когут, Пішов. Та не назавжди. Відбудеться точно))
Дякую!
Авжеж, це зовсім не одне й те саме, що роздягнений чоловік у неї в травмпункті. Це майже святая святих власного життя. І раптом під натиском совісті довелося його відчинити практично навстіж... За стільки років... І хто ж це посмів порушити ці володіння Снігової королеви? Йому самому "скельце" її погляду не пройшло в душу?) Ну, принаймні, на відміну від казкової героїні Віка якраз повернула його до людського образу! Але, сподіваюсь, і не тільки) Дякую, сонечко)) Дуже чекаю ще! ❤️
Аля, Привести додому - рівнозначно впустити в життя, а далі і до серця недалеко. Вона ще не раз шкодуватиме про свій вчинок, а ми будемо обурюватися діями героя. Вони обидва не святі, зі своїми тарганами. Проте мали зустрітися, щоб один одного витягти з коматозу.
Дякую, сонечко!!!
Так воно буває - зустрінеш людину і відчуваєш, що вона у твоєму житті назавжди. Навіть якщо з цією людиною ніщо не пов'язує і немає причин бачитися знову. Здається, тут саме той випадок. Ох, цікаво ж, і за яких обставин трапиться нова зустріч?.
Дякую, дуже чекаю продовження!
Устина Цаль, Так, точку вже пройдено. Тільки поки вони це зрозуміють вповні, ще багато всього станеться.
Дякую!
Чудова глава, Ліно! З великим задоволенням перечитала двічі. Дуже розчулив мене сон Вікторії. Її відчуття описані настільки реально, що не відчути їх на собі було неможливо. А ще - пікантна сцена у ванній кімнаті. Як для свого статусу безхатченка, "гість" тримається досить впевнено і зухвало. Схоже, в минулому він користувався успіхом у жінок. Мабуть, Вікторія додала собі ще одну проблему, викинувши чужий одяг через вікно. Адже виставити оголеного чоловіка за двері квартири - в першу чергу підставити себе в очах сусідів)).
Дякую, Ліно! Добре, що продовження вже завтра)).
Оксана, Вітаю, моя люба Оксано!
Вікторія досі страждає за чоловіком, хоча й намагається не показувати цього, триматися заради сина, проте вона теж потребує тепла. "Гість" просто звик так поводитися у ролі бездомного, йому начхати на все, тому що сенсу в житті не бачить. Захотів - порозважався у чужій квартирі, захотів - ще щось витворив. Ніхто йому не указ.
Дякую! Я так радію завжди, коли бачу ваші коментарі)))
Ох і перші дні знайомства у них. Спочатку сварка у травмпункті, потім падіння на вулиці, тепер от пістолет
Що далі, то цікавіше)
Дякую!
Устина Цаль, Ще скільки всього між ними буде, це тільки квіточки))
Дякую!
Хах, насмішила думка Вікторії про зубну щітку, неначе іншої проблеми й не було. А гидкий безхатько перетворився на нормального чоловіка. От тільки норовлива медсестра і недумала ховати свої колючки! Та попри все, головне, що чоловік живий, а шрами на душі та тілі заживуть, правда не так швидко, як хотілося!)) Дякую, Ліно, за сьогоднішню продочку. Чекатиму на продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Вона свої колючки ще не раз виставить, захисна реакція постійно проявлятиметься. А для того, щоб шрами більше не нагадували про себе, треба багато часу і розуміючу душу поряд. До цього вони і йтимуть важким тернистим шляхом.
Дякую, Аню!
А ця парочка все більше мені подобається
Вера Быкова, Супер! Я рада))
Влучно він про неї, що не вразлива, а нещасна. Ті, хто багато пережив, бачать більше, ніж їм показують!
Галина Левтер, Саме так. Він теж пережив горе і трагедію в житті, тому в очах іншої бачить те саме.
Дякую!
Цікаво, про зубну щітку вона подумала, а про бритву нє?))) Жартую. Добре, що все добре. Й інтригує, як він піде геть, у рушнику? Дякую за оновлення. Чекаю настпуні глави!
Дар, В критичні моменти і не таке у голову приходить))) У чомусь піде, чи у рушнику, чи голяка, то вже інтрига))
Дякую!
Мммм, так він ще й психолог... На додачу до своїх бойових "принад". Хоча Віка то і не одна така зосталась. Скільки ще таких жінок тужить на нашій землі? Якщо вже, дійсно, снодійне на нього не подіяло, то і частина сну можливо була на яву... Цікаво) Але ж нарешті став схожим на людину!! Але тепер ще більш непередбачувану і небезпечну) Такий несподіваний ранок дійсно сприяє тому, щоб жити... А тим паче хтось явно не збирається швидко забиратись) Було б ще й у чому)) Дякую, сонце)) ❤️
Аля, Йому просто цікаво стало, чого вона така. Поводиться геть не логічно, то рятує, то стріляти хоче, то виганяє. На її місці інша би давно покинула його на вулиці і закрилася за сімома замками. Але Віка не така, не може залишатися байдужою, навіть якщо сильно хоче. А його це підстьобує, бо сенсу в житті зовсім не було, а тут щось цікавеньке намалювалося.
Дякую, моя люба!
О! Наша гусінь перетворилася на чудового метелика, але трохи з підбитим крилом, ооо!! Дуже цікаво, що ж далі буде!!
Олена Когут, Сам себе прекрасно перетворив, треба було тільки ножиці і бритву, а такого ж у підворотні не найдеш )))
Дякую!
Оол!! А може то він її і гладив?!?!!
Олена Когут, Може... Жінка спить, чоловік гладить...
Дякую))
Кому зробила гірше йому чи собі?! Адже совість не дозволить Вікторії виставити чоловіка на вулицю голим! Доведеться їй дати одежинку свого чоловіка, адже вимитий і не смердючий цей постраждалий виявився достатньо впевненим у собі і оголеність зовсім не бентежила його!)) Що тепер робитиме Віка?)) Як же мені подобається ця історія!!!)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекаю наступного продовження з нетерпінням.))))
Анна Багирова, Радію, що подобається))
Виставить чи ні голим, це ми ще побачимо. Бо Віка, коли починає сердитися, здатна на не дуже розумні вчинки. Он вже й одяг викинула чужий, навіть не подумавши, що людині треба у чомусь ходити)) То рятує, то виганяє)) Самі суперечності.
Дякую, Аню!
От тепер просто "чудово". Чисті обидва! І її совість, і цей... "знайда". А далі то як?! Ох, ця наша імпульсивність) Як тепер то виставити його в чому мати народила? У жіночому халатику? Здається, хтось за ніч і після душу навіть дуууууже набрався сил. На відміну від Віки. І тим паче, протверезів. І все! Гаплик, здається... Добре, що хоч все це не на очах у її сина! Ось тобі і вихідний... Влипла, Вікуся... Дякую, Ліночко)) Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Хах! ))
Відмитий безхатько, здається, здивував її) Ой цікаво, що буде, коли він не виявить свого одягу))
Дякую!
Устина Цаль, Ще більше здивує. Схоже, його анітрохи не хвилює його нагота :))
Дякую!
Дякую! Дві поранених душі - гарчать, кусаються, але схоже лише при такому ступеню внутрішнього злому кожного, в них є шанс витягти один одного з прірви, коли нарешті зможуть дійти до того, аби хоч поговорити.//Дякую за продовження!
Yaroslava Borovikova, Я впевнена, що шанс є завжди. Потрібно тільки вміти його побачити, бодай спробувати. Чи зможуть ці двоє - про це й історія.
Дякую!
Мабуть, почуття обов'язку у Віки професійне. Не кожен зважиться привести безхатченка до себе додому, та ще й у такому неприємному обліку. А потім що? Виставити на вулицю? А перев'язки, антибіотики, постільний режим?
Дуже непроста ситуація. Надіюся, Віка не постраждає від свого рішення.
Дякую, Ліно! З нетерпінням чекаю, що буде далі.
Оксана, Почуття обов'язку має велике значення, проте тут більше зіграла роль згадка про слова чоловіка, що рятувати варто навіть ворога, аби в цьому був певний сенс. Як вона впорається з цим вдома, побачимо.
Дякую, Оксано!
Оце ризикове рішення! Відважна самаритянка)) Дякую за продовження! Мирного неба для подальшого натхнення!
Дар, Я би сказала, що вразлива у глибині душі, а так згодна - захисні реакції часом змушують вчиняти попри голос розуму.
Ото халепа! А якби першого разу надала цьому бідоласі допомогу, то й не довелося б зараз волочити це смердюче створіння на собі! І що, вже їй не гидливо??!)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекаю наступного продовження з нетерпінням.)))))
Анна Багирова, Може, і гидливо. Та Віка в цьому плані не така категорична. Побувала у всяких ситуаціях. Життя врятувати важливіше.
Дякую!
Оооох... важкий шлях допомоги!! Спротивишся першого разу, а далі задача ускладнюється до неможливості!! Але все ж... Знав би цей невідомий, кому завдячувати в цю хвилину! І впершу чергу навіть не самій Віці. Хоча саме на її плечі і спідницю він звалився. Молодчинка! Хоча, мабуть, вона вже тисячу разів і пожалкував про це) А колеги б і не повірили... А начальство і не оцінило б в загалі! Дякую, сонечко)) Дуже чекаю далі))❤️
Аля, Ой, начальству завжди байдуже. Якщо ти не на роботі, то це твої проблеми, кого ти там спасаєш чи навпаки кидає напризволяще.
Віка вчинила дуже благородно, от тільки чи не пошкодує про це, дізнаємося вже зовсім скоро.
Дякую, сонце!
Як легко осуджувати людину, коли нічого не знаєш. Цікаво, як зміниться думка Вікторії про безхатька, коли вона дізнається про нього більше..
Дякую!
Устина Цаль, Це явно станеться нескоро. До близького знайомства в плані відвертості ще далеко, тут аби живий залишився))
Дякую!
Важкий випадок
Вера Быкова, Так, причому у прямому сенсі слова))
До Івана Гнатовича враз вималювалося негативне ставлення. Дійсно, ницо добиватися бажаного, використовуючи свою керівну посаду. І, схоже, наміри на продовження вечері у нього досить конкретні.
І ця вечеря може таки стати причиною звільнення Вікторії з роботи, якщо лікар захоче перейти межу.
Дякую, Ліно! Як зігріла душу думка про майбутню Велику перемогу!
Оксана, До такої нерайдужної перспективи ще далеко, можливо, нічого такого і не станеться. Побачимо. Але Іван Гнатович справді налаштований дуже рішуче, і це не на користь Вікторії.
Думка про Перемогу мене теж гріє, дає наснаги і підтримує в очікуванні. Все буде Україна!
Дякую, моя люба Оксано!
От вмієте ви обрати тему) дякую дуже цікаво
Вера Быкова, Щиро дякую! Стараюся))
Оо!! Нічого собі зустріч!!
Олена Когут, Так, далі ще "краще" буде))
Хотіла потерпіти довше, але вже почала читати, і тепер дуже цікаво дізнатися про нього, головного героя. Вікторію можна зрозуміти - якщо так сильно кохала, скільки б років не минуло, важко дивитися на інших чоловіків. І тому мені вже навіть складно уявити, як ці двоє зранених людей зможуть знову впустити у свої серця когось. Тому читатиму, щоб дізнатися)
Дякую!
Устина Цаль, Я теж завжди збираю для початку читання побільше глав (все ніяк не доберуся до "Любого недруга" )).
У них обох сталася страшна трагедія. Зачинитися всередині себе - найлегше, найпростіше, але ж це не вихід. Тут головне отримати чарівний пендель, щоб спробувати щось змінити в житті. От і побачимо, як їх доля зіштовхуватиме для цього.
Дякую, Устино! Дуже рада знову вас бачити серед читачів!
Кожен свій біль, своє горе переживає по-своєму, хтось скочується на саме дно, а хтось замикається в собі. Та чи вдасться нашим героям таки побороти це все? Легкого пера і мирного неба!
Іра, Справді, саме так. Чи вдасться їм перемогти внутрішніх демонів, у кожного своїх, ми і дізнаємося, разом з ними пройдемо цей шлях.
Дякую!
Нічого собі, оце несподіванка! Тепер вже доведеться виправляти свою помилку. Вже, навіть, шкода цього слабодухого чоловіка стало! Бо неможна чоловіку бути таким безпомічним, бо це прерогатива жінки!) А Іван Гнатович напрошується на вислів "сивина у бороду, біс в ребро"!!! Ловелас чортів!)) Дякую вам за сьогоднішню продочку. Дуже цікаво дізнатися, що буде відбуватися далі.))))
Анна Багирова, Іван Гнатович ще той казанова, це точно, його азарт підігрівають її постійні відмови. А тут така нагода випала.
Щодо нещасного, то згодна. Зараз він такий і є - слабкодухий і просто нікчема. Але ж все може змінитися. Побачимо))
Дякую!
Непідступна, горда красуня... І має на це повне право!! Подобається це комусь чи ні. Але як би не хотілося смиренно нести свій хрест, колектив в цьому ж не переконаєш. І, схоже, власного керівника вже в першу чергу... О! А от "карма" вирішила нагадати про невиконану лікарську клятву. Пройти неможливо зупинитись. Сподіваюсь, друге... Якщо це "тіло" само хоче на другий шанс) Дякую, Ліночко)) Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Не тільки колектив чи керівника, а взагалі кожного, хто гадає, що знає, як краще комусь жити. Доля ще не раз підлаштовуватиме цим двом зустрічі, від яких обоє будуть далеко не у захваті :)) Другий і десятий шанси, аби тільки очі розкрилися вчасно))
Дякую, сонечко!
Оце так "романтична" зустріч... "Щастя" впало прямо під ноги)) Так цікаво, що вона буде робити. Дякую за оновлення, вже чекаю продовження!
Дар, "Щастя" таке ще треба розгледіти, а це буде ой як непросто.
Дякую!
Вітаю із новинкою. Дууууже емоційний початок. Дякую. Чекаю на продовження.
Джулія, Дякую! Скоро буде))
Ооо!! З новинкою! Я розігналася читати, а там далі буде,,,, ох, цікавий початок)
Олена Когут, Дякую! Від завтра продовження щодня, крім вихідних. Чекаю на вас!
З новинкою! Легкого пера!
Ольга Сова, Щиро дякую!
Хм... вечеря....а потім її продовження в більш інтимному плані???)) Ось, начебто й правильно відчитав черговий лікар Вікторію, але ж і її можна зрозуміти, дійсно, таких пацієнтів складно витримати! Навіть уявляти нехочеться, а Вікторія ж не знає, що у нього сталося, але коли людина опускається до подоби вонючого і жалюгідного створіння, то лише присутність такого "шикарного" чоловіка може викликати блювотну реакцію, а ще ж треба до нього торкатися... брррр!)) Коротше кажучи, пацієнт жалюгідний і слабкодухий, тому й довів себе до такого стану!!!)) Дякую вам, Ліно, за сьогоднішню продочку та чекаю на продовження.))))
Анна Багирова, Жалюгідний і слабкодухий - це все про пацієнта, так. Але по ходу п'єси, як то кажуть, він розкриється абсолютно з різних сторін. Так само й Віка, яка не думає про те, щоб знову в її житті хтось з'явився, рано чи пізно змушена буде усвідомити, що від чоловіків їй не подітися нікуди з цього корабля)))
Дякую, Аню! Щиро рада бачити вас знову серед читачів!
Дуже цікавий та емоційний початок! Додала до бібліотеки, нарешті, почну читати ваші твори, бо вже давно хотіла)) Вітаю з новинкою, бажаю натхнення та мирного неба!
Дар, Щиро дякую! Дуже приємно)) Сподіваюся, сподобаються))
Вітаю з новинкою! Натхнення)
Початок захопив, тож я в читачах))
Марія Євтушенко, Щиро дякую! Тішуся))
Ні, звичайно, зайві догани нам ні до чого((( Але коли власною ж принциповою нестриманістю дозволяєш іншому чоловіку так наблизитись до себе... Оце образливо! І не важливо, що це власний керівник. Навіть такий харизматичний.Чи таки не дозволить?) Обід... З чужим чоловіком. На скільки це для Віки небезпечно особисто? Дякую, Ліночко!! ❤️
Аля, Вона вважає, що будь-яке зближення з будь-яким чоловіком для неї небезпечно. Подолати внутрішню прірву буде ой як непросто. Рана її надто глибока. Але на кожну хворобу знайдуться свої ліки ;))
Дякую, люба!
Вітаю з новинкою. Успіху, натхнення, вдячних читачів. А головне- миру і здоров'я всім.
Валя Головатюк, Щиро дякую за побажання! Миру всім нам!
З новинкою)) візуал виглядає шикарно! Анотація цікава! Успіху!
Холод Влада, Дякую, Анфісо, за підтримку!
Вітаю, Ліно! Завжди з нетерпінням чекаю нових Ваших книг, бо всі попередні вже перечитані. Впевнена, що ця нова історія буде такою ж зворушливою і глибокою. Анотація і перша частина вже зачепили за живе.
Успіхів, люба наша авторко!
Оксана, Щиро дякую, Оксаночко! Завжди хочеться писати тільки те, що справді зворушує самого автора в першу чергу. Тільки тоді історія знаходить відгук і в серцях читачів.
Вітаю з новинкою! Чекаю на неймовірні емоції.
Наталя, Щиро дякую! Старатимуся))
Вітаю з новинкою! Успіхів та натхнення ❤️
Ема Ноель, Обіймаю)))
Вітаю вас з новинкою.))
Ого який початок...ото пацієнт!)) Чекатиму на продовження. Дякую вам.))))
Анна Багирова, Щиро дякую!
Такий вже знайшовся на голову героїні))
Вітаю з новинкою!
Аня Федчишина, Дякую! Приємно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати