Пирлик Ярослав

"Багно Землі і зоряний пилок"

Серед Пустот і в Коловертях,

Там де блищить людська Земля.

З'явився я, в державі Смерті,

Щоби боротись за Життя.

 

Піщинки мене породили,

Ідею вирвавши у світ.

Про щастя їх, і миготіння,

Маленьких оченят моїх.

 

Та не пройшло й півроку може,

Як їх розмила зла вода. 

Лишився я в своєму тілі,

Серед пилку, серед багна.

 

Живи і не піддайся Смерті,

Що так і манить в Небуття!

Вбери ці соки з Коловерті,

Казала матінка моя.

 

І так роблю я до тепер.

Пожива - то усе навколо.

І навіть зорі і багно,

Мої укріплять руки бромом.

Ярослав Пирлик (yaroslaviys - інстаграм)