Sign up

Світлана Плахтій

«Якщо не хочеться — не пиши» — було в одному вірші. Я не писала дуже довго, а починала взагалі з того, що не могла навіть написати твір для школи. Але в мої 12-13 років все змінилося і мої стосунки з письменництвом почали набирати обертів. Я маю досвід написання фанфіків про одну відому людину, якою захоплювалася в підлітковому віці; маю досвід написання великих текстів, читання яких зараз змушує мене червоніти та на мить забажати зникнути з планети; маю досвід написання коротких історій, за які навіть зараз не соромно; маю досвід відвідування літературної школи, яка в потрібний момент опинилася в моєму житті; маю досвід участі в деяких конкурсах і навіть маю кілька (не)значних нагород. Також маю великий досвід прокрастинації, коли «не пиши» — було єдиним правильним рішенням. Але найголовніше те, що я маю бажання. Найголовніше — те, що зараз «не пиши» більше не спрацює. Мені 22, але я думаю, що маю, що сказати. Ще я маю канал в , який має назву «Плахтій пише» і який я закинула на цілий рік. Але я нарешті можу сказати, що Плахтій таки пише. І вона буде дуже щаслива, якщо ти залишиш відгук на те, як саме вона пише. Бери чай або каву (я люблю другу сильніше, а ти?) І залишайся. Знайомся з героями. Знаходь себе в героях. Пиши, що тобі (не) подобається, або пиши, який ти класний чи класна. Просто пиши. Навіть якщо не дуже хочеться. Або просто читай. І тоді писати захочеться мені. P.S. Обіймаю та чекаю на відверту розмову :)

The user doesn't have any written works yet

Cookies files usage

In order to improve user experience, we use cookies files. By browsing our website, you agree for the cookie files to be collected and used.

More