70 038
Анотація до книги "Кремінь"
Цим світом править любов. Вона має безліч личин. Володя любив життя, жінок, свою батьківщину. Через це почуття йому доведеться зробити надскладний вибір, проте наслідки перевершать усі очікування. Перебуваючи на межі, де правда визначається сміливістю, а поклик предків кличе до бою, він здобуде бажане. Висічений із кременю, охрещений Оселедцем, доля підкине йому недосяжну красуню, яку кохатиме так, що позаздрять Боги.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
389 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНеймовірна історія!!!! Хай гени всіх наших захисників мають продовження!!! Наші герої як ніхто інший того варті!!! Хай кожна родина дочекається живими своїх чоловіків з перемогою!!! Слава Україні! Натхнення автору!!! Дякую)
Інна Камікадз, 100%
Плачу. Скільки доль зруйновано, скільки життів забрано.
Olena, і ще кінець цьому всьому
Сьогодні моє безсоння захотіло Оселедця. Але дочитала лише до складу "Воєнторга", бо якогось біса мене прорвало на сльози. Давно так не плакала.
Lara, бо ми зараз живемо з болем, який годі потамувати
Дякую за таку щемку, зворушливу історію кохання. В цій книзі напевно кожен впізнає когось із близьких, адже практично в кожній родині хтось захищає зараз нашу землю. І так хочеться, щоб наші захисники не тільки гени свої передали, а й повернулися до своїх діток живими і здоровими
Катерина Петрук, дуже хочеться, та, на жаль, реальність трохи інша
Це певно єдина книга яку я читала і боялася, нервувала, не могла спати. я не уявляю як Вам було писати цю книгу, скільки болю принесла війна в наші домівки, думаю немає такої сім'ї яка б не втратила когось за ці роки. Це важко, боляче і не справидливо. Але зараз кожен у світі знає де знаходиться Україна і що її сини і доньки найсміливіші на цьому світі . Дякую Вам за таку сильну розповідь, насамперед прекрашену любов'ю і вірою в майбутнє.
Інна Камікадз, як би хотілося щоб наші поверталися додому живими...
думаю що в цій книзі кажен читач знайшов когось із своїх рідних або друзів...
Книга накрила емоційно на два дні. Прочитала, засумувала... Тяжко зрозуміти, чому цей світ так рано покидають найкращі. Дякую вам за таку актуальну історію. Сказати, що сильно, нічого не сказати. Сумно, що таких героїв ми втрачаємо. Як жінкам, коханим, дружинам цих героїв, знаємо всі. Про підтримку генофонду Таточко правильно казав, але по словам своїх подруг, які народжували в 2022-2023 роках і ховались в укриттях лікарень і пологових, ох і нерви треба мати...Тяжкі часи, сумні історії, але таке не треба забувати. Дякуємо, що написали таку історію про вашого знайомого героя. Нехай хоч в тексті, але пам'ять про цього героя буде на завжди не тільки у серцях родичів і знайомих, а і читачів.
Таісія, нерви потрібно мати сталеві. А зараз ще й така фішка пішла, що багато хто засуджує жінок, які наважилися народити під час війни. А урядовці кричать, що демографічна криза. От і думай - народжувати чи ні. Народиш - тупа курка, не народиш - де українців брати))
Дякую! Як завжди неперевершено. Наша дійсність переплетена з коханням.
Наталья Мараховская-Белаш, подекуди лиш це прекрасне почуття дає сенс життю. Дякую)
Дякую Інно,я"до читала")))Наревілася !!!Ця клята війна,скільки покалічених доль,нездійсненних мрій.
Віта Головань, дякую, що ви наважилися на цю книгу
Боюсь починати читати...ХЕ є? Бо читаю коментарі і не можу зрозуміти...
Алла Комар, https://booknet.ua/blogs/post/355175 - це посилання на блог, де я розповідаю про нього. Коментарі там закриті. На жаль, той хто не стикався з подібним, не розуміє, для чого це написано.
Дуже емоційно та чуттєво. Тут розкрито дуже багато проблем сьогодення. Так співпало, що мій батько також на війні, а його рідний брат там, який на початку також говорив "ждите, ми скоро вас освободим". І "Таточко" правильно говорив, що таким генам не можна пропадати, тому що наше майбутнє це наші діти.
Marina Handoga, доброго ранку. Продовження немає, я на нього не годна. Книга присвячена моєму загиблому другу
Оце я себе накрутила...Я всю книгу чекала не того,що треба! Плакала і боялась кожного розділу.
Я не правильно зрозуміла суть книги з самого початку...
Інна Камікадз, Дякую за "відкритий фінал" я собі нафантазувала довге і щасливе життя!!!
це наш великий біль і величезна втрата... немає слів. дякую автору.
Христина Погранична, дякую, що читаєте...
Дякую за емоційну розповідь.
Iryna Shtogrin, завжди будь ласка)
Куди далі гортати ?.. Тільки не кажіть, що це кінець ... Що ще є про НИХ? Більше поки не знайшла ! Свої любі Бровари не покинула ні на день. Вдячна всім , хто боронить далі ! Всіх чекаємо ! P.S. : Давно так не плакала ...
Наталія Вишневська, зайдіть до мене в блоги. Там знайдіть допис під назвою "До читача. Розділ, який була змушена видалити". Він датований 03.11.22. Зрозумієте, чому я просила гортати далі))
Дякую за фантастику книгу! Сколихнула спогади страшної дати 24.02. Половину історії плакала та переживала всі події разом з героями. Віримо в найшвидшу перемогу! І нехай всі наші Котики-захисники повертаються додому живі і здорові!
Nika V, ми переможемо, просто це станеться не так швидко як би нам хотілося)
Прочитала багато ваших книжок. Від усіх вражена: стилем, мовними «обертами», читається помалу і вдумливо.
Багато емоцій (у мене). Важко описати і дати гарні відгуки/коментарі.
P.S. Дякую…
Olga Yesina, а для мене знаково, коли читачі залишають коментарі саме під цією книгою. Коли я починала її писати, а потім викладати тут - не всі погоджувалися з тим, що писала. І мені дуже приємно, що, завдяки читачам, ці особи поміняли свою думку. Щиро дякую!
Чудовий роман. З надією на краще. Все як є: і люди, котрі часом гірші за ворога, і герої, котрі творять сьогодення. І любов, яка завжди на часі. Такі книги збагачують сучасну українську літературу, як колись її наповнювали письменники ХХ століття - Іван Багряний, Юрій Горліс-Горський, Микола Хвильовий, Юрій Яновський та багато інших. Вірю, що наразі якраз такий період, коли зароджується нове покоління українських письменників, що пишуть так само щиро, правдиво і захоплююче, закарбовуючи в історію події теперішнього.
Алла Комар, не даю прогнозів. Лишень, коли закінчиться війна. Можливо, тоді я візьмуся за продовження історії Артема та Лії.
Дякую! Я начебто заново пережила всі емоції з початку повномасштабного вторгнення.
Щиро бажаю нам всім перемоги!
Окремо хочу висловити подяку за вашу позицію і за те, що ви не співпрацюєте з літнетом. Я вже сил не маю в авторах розчаровуватися.
Ви, Інно, як ковток свіжого повітря, даєте шанс почитати живою українською мовою.
Інна Камікадз, ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Дякую, дякую і ще раз дякую!!! Перемоги і мирууууу !
Юлія Тимченко, перемоги й миру. Це все, що я хочу. І я така не одна)
Дякую!!!
Lily Klopotiuk, завжди будь ласка)
от накінець і я добралась до тебе,не сплю вже 3 ночі, сльози обтираю.
пишаюсь тобою і тримаю тебе щільно у серці,ти мій порятунок
здоров'я тобі і миру.неперевершенна
Alessia Tymkiv, я вивела тебе на сльозу посеред ночі... Будеш бита. Треба спати)
Ваша манера написання захоплює. Починаєш читати твір і вже нема сили відірватись і читаєш до кінця. Проплакала майже всю книгу. Чуттєво,зворушливо,правдиво,таке відчуття ніби проживаєш всі моменти. Наснаги Вам.
Валя Кисільчук, життя мусить продовжуватися, нам ще все відбудовувати)
Дякую! Бажаю нам усім Перемоги,мирного неба і щоб наші українські захисники повернулися до своїх родин живими...
Ira, дасть Бог повернуться і живими, і з Перемогою, а ми мусимо тримати свій фронт.
Це щось неймовірне! Почала читати і не змогла спинитись. Вже перша ночі і фінал.
Автору подяка і мій захват.
Ірина Могильницька, авторці надзвичайно приємно, що книга вас так захопила, значить праця вкладена в неї недаремна)
Пропала передплата ,як відновити?
марія ткачук, Добрий вечір. Зверніться в техпідтримку. Тільки вони вам допоможуть. І детально опишіть проблему
ох гарні гени справді)) дочитала нарешті і цю історію) неперевершено, дякую!)
Лоре Лея, тоді тим паче щиро дякую)))
Чудова книга як завши до мурашок))Життя продовжується,діти народжуються а значить все буде в Україні добре)І нехай кожен воїн світла повернеться додому,ми почекаємо, скоро буде перемога.За це молимося і будемо молитися щохвилини)
Пінчук Олександра Хомяк, життя мусить тривати, а гени не повинні пропадати. Бо помирають найкращі, справжня еліта. Я боюся думати, хто прийде на їхнє місце, якщо вони не залишать слід на цій землі.
У нас теж така рідня є сказали: "Запоріжська АЕ взяли під контроль а не захоптли, і не трогайте нашого президента" А в подруги мама що шкодує що не народила сина,який би дочку і онуків визволив. Можливо хтось думає що це вигадки а ні,реалії.Мій рідний дядько їздив до нас щороку,гріб бульбу,сало,м'ясо, що руки обривалися,а коли анексували Крим сказав моєму тату що у нас " бандерівці з автоматами бігають,і мій тато бандерівець" він же городський став,як то не одна мати їх народила.Сюр і криве дзеркало, промивка мізків на вищому рівні.А чи є ті мізки,ось це питання?
Пінчук Олександра Хомяк, тільки той, хто не стикався з любов'ю начебто наших братів, може носити рожеві окуляри - всі інші чудово розуміють з якого гівна вони зроблені.
Перед очами стає ранок початку війни,розпач,істерика і відчуття якогось злого жарту і сюру(.Хіба таке може творитися в 21 столітті?Невже люди зійшли з розуму,і бісяться з жиру,чому вони вірвалися в наші домівки?Читаю і плачу,за що вони так з нами,з нашими безневинними дітьми?Коли ти не впевнений у завтрашньому дні чи будеш живим і у безпеці, то з очей злітає мішура і залишається найголовніше, обійняти рідних і сказати що любиш)
Інна Камікадз, Згідна то не люди,бо люди в здоровому глузді і при пам'яті не будуть робити такі страшні речі.А згодом ще і зловтішатися горю і сльозам матерів.
Ваші книги пронизані таким теплом, в мене завжди дурнувата посмішка як я їх читаю))))Дякую люба що даруєте такі безцінні емоції)
Пінчук Олександра Хомяк, і буду дарувати, як Боженька зволить)
Доброго дня! Дякую за гарну та неймовірну історію. А також дякую всім Героям, які зараз захищають мій дім, мою Донецьку область від навали... Віримо, молимося і сподіваємося, що ми обов'язково повернемося додому, в нашу українську Донецьку область! І кожному воїну бажаю повернутися додому живими і здоровими!!!
Евгенія Осинськая, і я вам дякую, що поділилися своїми емоціями. Вони дуже важливі для мене, бо ця книга займає особливе місце в моєму серці.
Сподобалось. Особливо " гарні гени не повинні пропасти". Таких би хлопців нам побільше. Дякую за книгу!
Галина Паньків, дякую. Гарні не повиннні пропадати)
Придбала давно,а от наважитись читати ніяк не можу,чомусь ця реальність з війною так наклалася,що мені не вистачає духу переступити через себе.Тому чекаю коли серце і розум дозріють)
Пінчук Олександра Хомяк, я вважаю, що для кожної книги є свій час, ваш ще просто не настав)
Книгу придбала ,не відкривається ,дякую автору дуже цікаві життєві, твори,прочитала більш ніж половину,особливо історії які зв'язані..
Оксана Венгриновська-Гусар, оновіть додаток. Найпевніше, що система ще не провела платіж. Напишіть мені, чи все вийшло
Господи, чому ж не можна поставити ще зірочок?!
Бо читаю вже вчетверте! І так хочеться порадувати Письменницю!!
Велике ДЯКУЮ та низький уклін Вам, Інно!!!!
Tatyana Veselovskaya, я з вдячністю читаю ваш коментар і ловлю на долоню уявні зірки)) Дякую!
Сильно
Виктория Зёма, дякую
Дякую за Ваших, а тепер вже й наших хлопців- красенів! Дякую за мову! Читаючи Ваші твори під рукою завжди маю нотатник, щоб записувати оті родзинки, якими захоплююсь. У Вас величезний дар від Бога так смачно, так цікавезно пропагувати нашу мову. На Ваших творах потрібно вчити любити мову підлітків, та й дорослих, які виросли в зросійщеному середовищі! Скільки їх, східняків, кримчан, з Півдня України тільки зараз переходять на рідну. І знаєте, інколи мені, галичанці, дуже соромно за свою мову! ( Кримчанин, який з 2014 року змінив 8 місць проживання, зараз працює і проживає в Чернівцях розмовляє такою гарною солов'їною, але й розумник. Профі у всьому). Дякую! Творіть! Це так зараз потрібно щоб не падати духом, щоб бути кременем в тилу. Гарного Вам Богом благословенного дня та мирного неба над українською землею і з світлом!
Наталія Бабій, в березні, в крамниці з технікою, я зустріла двох чоловіків. Дуже поважних, статних... Пройти повз не змогла. Дуже зацікавила їхня мова. Настільки правильна, чітка... Але головне не це, було помітно, як вони намагаються спілкуватися українською, замислюються перед тим, як сказати. Виявилося, що вони з Києва. Батько й син. Все життя спілкувалися російською, але в один день їм просто відрізало.
Хто не знав бідності, любові і війни, той не жив повноцінним життям (О’Генрі). Дякую ❤️❤️❤️
Інна Камікадз, Так і є, нажаль...
Історія про реалії нашого часу. Володя та Яна багато років тікали один від одного. І завдяки війні вони відкрилися, сказали що кохають один одного. Цікаво, що ж далі з ними відбулося та з іншими героями?
Марійка Козарик, багато чого відбудеться з нашими героями))
Емоційна, захоплююча книга. Дуже цікаво дочитати.
Лана, можливо, подарунок під подушку буде))
Дуже цікава книга, написана на реальних подіях. Дай Боже , щоб у кожної україночки був свій Кремінь. Мирного неба над головою всім
Валя Головатюк, дай Боже!
Як би не образився Володя на Яну після першої спільної ночі, як би не показував свою образу, але за неї порве любого. Дякую.
Ivanna Pingas, порве)) Тут ви маєте рацію)
Цікава книга, захоплює з перших рядків. Хочу дочитати.
Анастасия Степанюк, можливо, це вдасться)
Чудова книга. Сюжет- тут, просто, без слів. Читати і тільки читати. Актуальна тема. Вразила манера написання. Автору - натхнення.
Алла Присяжнюк, дякую)) Інколи за натхнення доводиться боротися з реальністю, але поки що мені це вдається))
Видатний оселедець?))
Рудий Лепрекон, а чом би й ні))
28 р.
Сидить навпроти....ніби й брат....
Та ні!!! Вороже то поріддя!!!...
Задерте гордо підборіддя,
Та зустрічі не дуже й рад...!!!
"Асвабаждать" нас прискакав...!!!
Від чого - дому,чи кохання,чи родини????
Від ненародженої ще дитини..?!?!?
Бодай же був ти не діждав...!!!
Крутивсь,вертівся,наче змій,
На обмін-звільнення щось напирав...!!!
"Цього не буде!!! Ти не знав...???
Достойно вмерти хоч зумій...!!!"
Бо жити залишилось декілька хвилин
І прощення вже не прийде година...!!!
....Було у матері два сина.........
Та залишився лиш один.................
Олена Гушпит, найбільше мене зараз криє те, що через проблеми з електрикою я не можу вчасно відповідати на коментарі читачів)) Побутові незручності - то дрібниці, спілкування завжди несе тепло в душу. Дякую вам, що попри все, ви знаходите час писати для нас)
Почала читити вашу книгу... Довго до рук нічого не брала, а тут наважилася.. Прочитала декілька розділів і в око потрапляє заглавак розділу: 8 березня 2022 року. Київська область... і серце враз у п'яти ринуло, а на очах проявилися сьози. Більше 8 місяців пройшло з того часу, як 8 березня у Київській області біля нашого будинку розірвався іскандер. Тоді пво відпрацювало 2 з 3 ракет, що летіли на наш будинок, але той розірваний снаряд не тільки дістався землі, а й, як виявилося, понівичив мою психіку, дякувати богу, не відібравши наші життя. То було пекло. Повітря розірвалося, ніби ми були в епіцентрі грому, будинок трясло, а у вухах закладало від вибухової хвилі... Чогось я думала, що відійшла від пережитого в той день, а ні... тільки цей рядок: 8 березня 2022 року Київська область - повернув мене у той злощасний день. Дякую за ці слова, що стали для мене тригером. Ми не маємо права забувати, що з нами зробили росіяни. Не маємо права жаліти їх, не маємо права програти. Тільки перемога, аж ніяк не інакше...
Олександра Спаська, я ваш коментар перечитувала декілька разів, а потім ще довго збиралася з думками, щоб відповісти, бо те восьме березня символічне і для мене. В принципі, жодна дата в цій книгі не випадкова, але саме ця багато для мене значить. Причому отримала вона такий статус тільки цього року, а раніше нічим особливим не відрізнялася від інших. Ця війна багато в чому нас змінила, змусила переоцінити цінності та погляди. І ми обов'язково переможемо, інакше бути не може, бо такі кремені не повинні гинути даремно.
І я легковажна мрійниця!! Мрія не здійснюється ніяк, 9 місяців чекаємо, проте я продовжую мріяти і сила цієї мрії тільки зростає!!!
Найкращий коментарій до цієї історії - це, мабуть, мовчання...після останнього "звернення до читача" - просто без слів...вони недоречні, як на мене...
Інно, подяка вам за те, що оформили нашу реальність у правильні рядки, які висвітлюють багато важливих питань!!! Кожне слово - на своєму місці!
Пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за наше життя і наших дітей! Ціна занадто висока!
Але потрібно й надалі мріяти!!!
Тільки смерть ворогам!
Всім героям слава!!!
Юлія, мріяти не заборонено)) Нам потрібно це робити, попри все. Крім того, мрії мають властивість збуватися. Можливо, не так як би нам того хотілося, та все ж...
Кремінь став моєю тугою і моїм плачем...
Цікаво було б ще почитати про Артема і Лію, можливо, про Гожого в контексті війни. Щодо Кременя, то якось неприємно вразив його вчинок з батьком і братом, можливо, це реалії сьогодення...хз
Інна Камікадз, Чекаємо перемоги!
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати