8 013
Анотація до книги "Тиха радість"
2014 рік. Макіївка, Донецька область.
Молода вчителька Ліна Дарченко внаслідок нещасного випадку потрапляє під опіку незнайомця у військовій формі. Її лякає теперішнє, а минуле кусає, наче змій. Бо чи такий він вже і незнайомець? А можливо це її втрачена давно «тиха радість»?
Молода вчителька Ліна Дарченко внаслідок нещасного випадку потрапляє під опіку незнайомця у військовій формі. Її лякає теперішнє, а минуле кусає, наче змій. Бо чи такий він вже і незнайомець? А можливо це її втрачена давно «тиха радість»?
Зміст книги: 36 глав
85 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДія відбувається на території ДНР?
Про Сипа не зрозуміло. Вони десь зустрілися з Лізою, Сип обіцяв довести її до Ала, але?..
Ну і, виходить, з Алом стикалися купа спільних знайомих, а вона про нього нічого не знала? Це як?
Наталка Черешня, Дякую))) чекаю і на ваше оновлення)
Ну нарешті зізналася!
Але що ж таке сталося 13 років тому, що Ал навіть зрілим хлопцем не став її шукати?
Наталка Черешня, Потихеньку будемо розплутувати клубок)
Галина я так розумію, що ми за крок до... Ліна зараз підніме очі і впізнає Ала-Фреда, ну звісно вона ще після операції слабка, тому точно втратить свідомість, а потім буде довга розмова - як? коли? чому? Що мені подобається в Ліні, що маючи такий великий комплекс меншовартості, всі її оті воші-миші, вона чітко відшила хороших чоловіків, бо пізнавши раз кохання не розумієш, як можна жити без нього. Чекаю проду, бажаю більше читачів і настрою щоб писалося❤.
Елена Клименко, Ви вгадали наміри автора)
Та на бога, як можна не впізнати досі людину, яку стільки років кохаєш!
Він що, пластику носа зробив?
А інтонації, жести, запах врешті решт?
Галина Левтер, О так((
Так, так, чекаємо, що там за історія з бабусею!
Галина Левтер, Ну як Фред через стільки років мало на крик не зривається :)
Або шлюб, або блуд, або розрив))) бо довгострокової дружби не існує - Боже, як таке міг сказати дорослий чоловік, пастор, наставник та ще й кому сказав, дітям-підліткам??? До кожної дитини треба особливий підхід, чому дорослі егоїсти забувають про свою молодість і свої гріхи штампують, приміряють на інших, прикриваючись благими намірами і Біблією. Та я не бачу жодної хорошої людини в оточені Ліни, яка б дійсно допомогла їй, всі щось тільки вимагають. Тому їй так необхідна Тиха радість❤. Галина дякую❤, тихої ночі і більше радісних новин вдень. Слава Україні і ЗСУ❤.
Елена Клименко, Дякую за відвертість і щирі коментарі. Лану Вернік я читаю. Теж читаю, думаю, аналізую.
Малувато :))
Наталка Черешня, Готово! Розділ оновлений)
Фред- це Ал?
Як вона могла його не впізнати?
Наталка Черешня, Ще й доби не пройшло. Вечір, ніч. Вона в шоковому стані. Тим більше не навіть не очікує побачити тут того чоловіка, якого кохає.
Довго не могла вирішиться почати.
Почала.
Класно написано. Сподіваюся, зможу дочитати.
Не луже зрозуміла абзац з 5 розділу. Чому "активні" - це бандерівці, чому бандерівці мають глузувати з інших національностей.
Галина Левтер, Ага, ясно.
Я декілька раз була в Донецьку й Луганську, але ж то відрядження, там не занурюєшся у буття.
До речі, 4оли я була маленькою, неподалік жило кілька родин штунд. Але особисто я нікого з них не знала. Говорили, пам'ятаю, що у них був центр десь чи то в Бердичів, чи то в Козятин, і туди вони їздили на збори. З того часу я, мабуть, і не чула цього слова.
І тут такий спогад з дитинства.
Опис почуттів і переживань головних героїв, ніби сам це відчуваєш, і проживаєш цю ситуації разом із ними.
федя левтеров, Отже, одна з цілей досягнена
Вчителька фізики молодець, моя повага їй. Думаю Бог посміхнувся на такі різні слова-прохання Алекса і Ліни до Нього. Галина дякую за проду❤, розкривається атмосфера сім'ї Берштейнів. Гарного вам настрою і мирного неба нашій Україні ❤.
Елена Клименко, Дякую за уважне читання)
Хай дасть Бог миру)
Ліна згадує слова застороги батька і бабусі коли Ал її обійняв, а в мене в голові думка, чому дорослі так люблять спотворювати, очерняти першу закоханність, симпатію по суті дітей та прикріплювати свої мерзенні шаблони про гріх, блуд і т.д.
Елена Клименко, Батьки вже мають досвід. Не бажають, щоб діти вскочили в халепу. Але , діти завжди хочуть пізнати самі, що ж добро,а що ж зло для них самих. Побачимо, що і цьому випадку вийде у Ліни з Алом.
Дякую за проду. Фраза - Ми з різних світів, про гроші і воші я чітко розумію, а от - Я не пам'ятаю твоє ім'я; - Ми малознайомі, чужі і т.д., тоді вони точно не однокласники, або Ал з паралельного класу, або він старший за Ліну на два роки, і вона зараз в 9 класі, а він випускник, вона закохана Святоша, яка викає йому і в неї повний стопор, коли до неї наближається Ал, чомусь Галина в мене саме такі відчуття від прочитаного.
Елена Клименко, Ал не звертав увагу на таких «вошей» раніше. Він то і не бажав з нею знайомитися спочатку. Тому й її ім'я було не важливе. А от коли заграли почуття, не міг згадати нічого путнього крім Святоша... Теж певний ступор, коли вона поруч. Таке те перше кохання))))
Минуло 13 років, а звичка гримати і повчати Святошу нікуди не зникла)))). Ліна так переживає за бабусю, точно свята дівчинка, бо це ж та сама бабуся, яка мріяла спекатись від онуки. Галина дякую за проду❤ і я чомусь думаю, що коли Ліна впізнає свого рятівника, то точно знову втратить свідомість. Вона так довго і віддано кохає.
Елена Клименко, О, це важке прозріння попереду) а на днях буде трохи милого і трепетного)
Дякую за проду❤, зовсім печально, дитина по суті сирота, хоча має маму і бабусю. Тиха спокійна дівчинка, гарно вчиться, чудова дитина, яка нікому непотрібна, бабуся поїхала до сина, мама на гульки, вони хоч гроші їй залишили на їжу, хвора і голодна ж мабуть, ще й в школі капець.
Елена Клименко, Ласкаво прошу в світ моїх історій!
Цікаво читати як і про спогади, так і про події теперішнього. Буду чекати продовження!
Ева Рідере, Дякую, що завітали)
Після завершення «Троянд» планую активніше займатися цим твором.
Емоційний стан Ліни зрозумілий, паніка і тотальний страх, вона не може повірити, що для неї хтось робить добро. Ліна в шкільні роки була досить вперта дівчинка-дивачка і свою думку відстояла, а школа - це не завжди приємні спогади, іноді мені здається, що школи створенні для єдиної мети - втопити дитину у купі комплексів, від яких вона потім лікується все життя. Лікар Фред ? Це той переможець олімпіад з біології і хімії?
Елена Клименко, Щиро дякую за нагороду)))
Вітаю з марафону! Дуже чуттєва історія. Герої справжні, з своїми історіями і емоціями. Прочитавши, розумієш, що Ваша книга та описані події це справжнє відображення чиєїсь реальності.
Також подобається Ваш авторський стиль, приємно читати.
До речі, помітила "днрівець", невпевнена, але, напевно, що краще - ДНРівець)
Успіхів Вам і натхнення!
Nastazi Kaverd, Дякую за відгук і високу оцінку твору.
Щодо Днрівця, то спочатку так і було, як ви написали, а потім... Деякі слова важко з великої букви писати. Буду консультуватися з редактором)
Коментар видалено
Коментар видалено
Вітання з марафону)
Дуже западає в душу ваша історія. Не через описану війну, а саме через почуття між тими двома. Ще так мало написано, і вже так щиро. Я вже їм вірю обом. Це дуже класно.
Ще подобається мова і стиль тексту. Приємно читати, гарні авторські обороти і описи)) Дуже чекаю на продовження! Прямо таки з нетерпінням)) Успіхів вам і натхнення)))
Наталія Косенко, Дякую вам за розлогий коментар. Приємно, що історія знайшла такий відгук.
Вітання щ марафону новинок!
Попри усю складність ситуації героїні Ваша обкладинка змушує вірити, що тут буде щасливе кохання. Принаймні так хочеться вірити. Початок книги захоплює. Здається мені, що той юнак, що просив воду, врятував від смерті та підліток, що врятував від насмішок - це одна й та сама особа. Ви гарно прописали події та героїв. Аж надто реалістично, особливо зважаючи на війну.
Вже чекаю продовження)
Бажаю успіху та натхнення!)
Netaly McKenzie, Дякую)
Привіт з марафону!
Ох, як реалістично та моторошно... автобус — це капець. Навіть не знаю, що додати, усі деталі сильні.
Я тільки не зрозуміла, чого вона думала, що у нього вдома. Спочатку здавалося, що в якомусь аля лазареті. Звідки він знав, що вона вчителька. Імʼя може з документів, а це?
Зоряна Ткачук, Дякую за коментар. Незабаром все дізнаємося. З деталей, з моїх спогадів: в Макіївці того часу лікарні й морги були переповнені. Друг працював судмедекспертом і дещо розповідав про цікаві випадки...сцена в автобусі теж з власних спогадів. А от герої—політ фантазії.
Візит з марафону новинок. Вітаю, пані Галино. Я дуже уважно, і навіть не один раз, прочитала викладений текст, але остаточного враження, на жаль скласти не змогла. Не вистачило інформації. Щоби не помилитися я, якщо ваша ласка, зачекаю, допоки книгу не буде завершено, а вже потім напишу вам свою думку. Дякую.
Єва Ромік, Надіюсь, що не змушу довго чекати, маю надію не відкладати цю книгу в довгий ящик)
Відгук з марафону. Життєва історія, на жаль. Читаєш і здригаєшся, розуміючи, що це все відбувається з кимось і зараз. Стиль динамічний, захоплюючий. Емоції передані настільки майстерно, що клубок і до власного горла підкочується. Відчувається, що герої живі, справжні й такі самі люди, з тими ж страхами і тією ж біллю. І, звичайно ж, цікаво, а що ж далі? Хто цей рятівник? Чи вони вже знайомі? І чи дочекається героїня такого бажаного "все буде добре"?
Натхнення Вам, успіху та миру!
Галина Левтер, Так! Із задоволенням чекатиму продовження історії!
Попри біль та тяжкий стан героїні, розділ вийшов життєствердний чи що. Залишає відчуття впевненості, що все буде добре. І це заслуга головного героя. В ньому відчувається спокійна міць та надійність в купі з благородством душі. За ваш стиль писати я вам вже, здається, говорила ще на початках. Але повторюсь - зачаровує, кожна глава така собі поезія в прозі. Дай боже натхнення! Чекаю на продовження.
Оце так книга))) Зачиталася настільки, що дійшла до слова кінець, навіть не помітивши цього))) З нетерпінням чекаю продовження)))
Як щодо самої книги, то вона сюжет доволі динамічний, цікаво написано))) Самій робили операцію місяць тому, тож знаю з власного досвіду, що все правдиво описано й цілком можливо, що навіть спогади з власного життя. Ну або ж Ви - лікар)))
Дякую за прекрасно проведений час)))
Софія Вітерець, Приємно, що сподобалося))))
Вітаю, я з марафону :) Емоційно, щиро, тривожно. Оскільки книга на етапі зав'язки, ще не відомо, куди рухається сюжет, але бурхливі події захоплюють увагу. Якщо буде нагода, рекомендую пробетити, однак і без того читати легко. Тема окупації для мене зараз тяжка психологічно, сподіваюся, на долю героїні не випаде багато страждань. Зичу Вам сил і наснаги творити далі! :)
Yu Koi, Спасибі! І вам того ж) скоро навідаюсь до Вас!
Ох Ліна з найціннішою душею, вона живе в постійному страху і чекає лише поганого кінця... Дай Боже їй сил отримати свою тиху радість.
Елена Клименко, Так, всім би нам тихої радості))))для початку)))))
Галино, це дуже емоційно! Дякую за нову главу! З нетерпінням чекаю продовження! Дай Боже часу та натхнення!
Міа Натан, Щиро дякую)
Щиро вітаю з новою книгою! Натхнення та багато читачів! Я до вас з марафону новинок. З величезним інтересом прочитала початок історії. Мені дуже подобається, як ви пишете. Наче сама побувала у тому автобусі. Забрала до бібліотеки. Буду чекати на продовження. Гарного вам дня!
Міа Натан, Дякую за такий розгорнутий коментар.
Дуже трепетно, що подобається стиль моєї книги! Продовження вже викладено. ))) Приємного читання.
Вітаю з новинкою )))
Лео Нур, Щиро дякую!
Вітаю вас з новою книгою, бажаю вам натхнення і побільше читачів. Тихо радіти - це в деякій мірі мистецтво, як і посміхатися очима.
Елена Клименко, Сердечне спасибі за добрі слова!
Вітаю з новинкою і забираю до бібліотеки! Успіху та натхнення! Такі твори нині необхідні.
Тетяна Котило, Дякую за підтримку!
Вітаю з початком нової книги!
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Щиро дякую.
Нарешті змогла викласти першу главу)
Вибачте, інтернет підвів.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати