28 962
Анотація до книги "Серцем знаю"
Світлана випадково знаходить щоденник своєї прабабусі, який перевертає усе її життя з ніг на голову. Те, що здавалося їй випадковістю, насправді було справжнім даром передбачення. Даром, яким наділили її пращури. Однак героїні ще доведеться зрозуміти дар це чи прокляття і навчитися правильно трактувати свої віщі сни та думки.
Кожен крок та кожна подія має значення, та чи маємо ми владу над власною долею?
Кожен крок та кожна подія має значення, та чи маємо ми владу над власною долею?
Зміст книги: 65 глав
123 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛіль, дякую! Дякую, що показуєш у своїй книзі такий бік життя та реальності. Кохання - це не тільки романтичні сюсі-пусі. На жаль, у декого буває й так. На жаль, інколи сторонні обставини та події ламають людей зсередини, і тоді перед тобою вже зовсім не та людина, яку ти колись покохав.... Це жахливо і страшно. Дуже жаль і Лану, і Бобрика... Адже він-то по суті не винен, що зламався під гнітом війни та побаченого. Я читала цю частину і ловила себе на думці: скільки таких зранених не скільки фізично, а скільки морально буде після цієї війни. Так, хлопці безсумнівно всі герої для нас. Вони кожен день ціною у свої життя боронять нас та країну. Але скільки потім буде реально скалічених доль не лише через фізичні смерті, а й через душевні... Дуже боляче це усвідомлювати.
Лоре Лея, Так, я розумію) Мені здається, що війна максимально оголює проблеми й комплекси. І те, що може б ніколи й не дало про себе знати, або дало, так не в такій формі, через війну вилазить надто болюче. Просто так хочеться, щоб у хороших людей все було добре, і не траплялося ні такої, ні іншої фігні)
Історія повторюється, все по колу і по колу, лише цифри на календарі змінюються, автору гарно вдалося відтворити минулий час, сюжет легкий, доля складна. До героїв відразу виникає любов з першого речення.
Маркіза де Бюсі, дякую, що знайшла таки час))) радію)
Дуже тривожний розділ...Аж не знаю за кого більше переживаю тепер ...
Анні Ксандр, Неможливо писати про війну без тривожних розділів, може тому так складно і довго йде завершення книги, але я вже на фінішній прямій, майже всі карти на столі. Тож завершення не за горами. Навіть після найтемнішої ночі приходить світанок, тож і у героїв усе налагодиться, якщо вони того захочуть) дякую за коментар!
Тоді справді так було в одних війна в інших життя.
Вера Быкова, так, я знаю, добре знаю) думаю важливо нагадати про це, бо хтось робить так і зараз
Ой, таки дочитала... Думок так багато... Все таке знайоме, наче власний світ. Читала на одному подиху, проглядаючи кожну картинку. Дуже класно! Хоча є поправка - росія не не може називатися старшим братом, оскільки виникла задовго після Києва і побудував її наш князь, тож там можна відкорегувати той момент. Я у захваті)))
Анні Ксандр, згодна про росію, тому ця компощиція слів подана іронічно в лапках, я точно так не вважаю, але люди використовують подібні звороти
Перша частина is done ( ꈍᴗꈍ) гадаю, почитаю і другу частину, а тоді вже нашкребу вам відгук.
Щодо першої частини все так закінчилося неоднозначно... Ніби і не добре, і не погано. З одного боку, я рада, що Неллі має сім'ю, дітей, видно, Андрій її любить, але з іншого боку — не менше вона любить свою країну. Видно, що їй серце крається через все, що відбувалося. Я не знаю, чим закінчилася історія Ніни, але сподіваюся, що вона все життя прожила з надією, що світлий день для України настане. І до речі, таке питання: Світлана (так же ж звати головну героїню наступної частини?) нащадок Женьки чи Вови? Грубо кажучи, Нікольського чи Андрія?)
Avee Delmonico, мені дуже приємна твоя увага до мого твору))
Марашечки від останньої розмови з Меланією... І дуже заінтригувала останнім записом. Що ж там? І як Лана буде боротися? Що ж їй треба буде зробити? Чекаю-чекаю! Дякую))
Юлія Міхаліна, почекай-почекай, я останній запис писала у щоденнику і плакала, ніби не я пишу)
Україну і нашу мову завжди ганьбили та намагалися ізкоренити, який би рік або століття не було. Та наш народ не зламний. А Ніна молодець, як би Степан не намагався її перелічити, вона не зрадила своїй вірі і продовжувала говорити солов'їною.
Марита Полл, бо українське з молоком матері) чого б від того заради бовдура відмовлятись) дякую за коментар!
Страшні часи . І так шкода Неллі як їй важко
Вера Быкова, дякую за коментар, так,,часи просочені болем та страхом, скільки вже українці мучаться від рук безмозких катів.... недовго лишилось! Україна переможе)
Дуже емоційно та боляче читати... Раніше б сказала - не уявляю, що тоді переживали наші предки, та зараз історія в чомусь повторюється, і від того ще більш моторошно стає. Ліль, дякую, дуже атмосферно та реалістично все!
Юлія Міхаліна, яка гарна пісня)
Ох...Прочитала першу частину...Це так чіпляє...Відчуваю себе Нелею)) Дуже класно!! Я у захваті!
Лоре Лея, Відчувається))
Вітання з марафону) Зауважень немає, книга дивовижна! З перших записів щоденника захоплює. Дуже цікаво читати, підписалася, додала в бібліотеку і обов'язково продовжу читати до кінця. Натхнення Вам!
Лія Стейс, дякую))) читатиму і твою книжечку, відпишуся)))
Досить цікаво побачити всю цю кашу з революціями з точки зору графині та селянина. А десь там ще назріває Перша світова війна... Дууууууже сподіваюся, що у Неллі з Андрієм все вийде)) а Степан хай до смерті гуляє у своєму Парижі. Пху. Сни Ніни точно пов'язані з встановленням радянської влади, але до того ще війна і революція... Як воно все буде?)
Avee Delmonico, дякую-дякую))
Вподобайку мою вже давно маєте, тож залишаю розгорнутий відгук чи принаймні спробу на розгорнутий. Буду відвертою, пролог прочитала і думка майнула - не мій жанр, але прочитаю як мусить то бути - 5 розділів зобов’язана. Почала і якось оглянувшись, зрозуміла що прочитала більше! Історія затягла. Цікава подача від Ніни(перші іі записи чимось нагадали мені серіал «Екатерина» дослівно назви не пам’ятаю, але чим далі читала тим більш розуміло що нічого спільного).
Skintey Alina, серіал мені невідомий, але перегляну)))
Мені дуже шкода було Ніну, її життя з 16-років просто було жахливим, одруження, чоловік і оточення. Сумно що у жінок так будо мало прав в ті часи. Читаючи записи, стає цікаво що ж дістанеться онучці✨ Чудова історія яку я однозначно дочитаю✨
Натхнення Вам✨
Окрема подяка за українську мову та іі українізацію, це круто!
Skintey Alina, дуже дякую за відгук)))
Цікаво дуже цікаво і складно . Але цікаво, як все обернеться
Вера Быкова, ох боюсь перемудрити, дякую за коментар)))
Ліль, дякую за продовження! Стільки всіляких думок ти сколихнула... Складна емоційно частина. Лана... мабуть, якби Бобрика не забрали, якби це все не торкнулося її особисто, вона б так і закривалася від дару, як свого часу Нелі. Дуже цікаво, що ж на тих сторінках!
Лоре Лея, Натхнення тобі!))
Ох, цей Андрій - то вже інша справа... Інтригує!
Nadine Tikhonovitch, я дуже рада))
Ось вам і насильницька русифікація в студію... Не подобається мені це й Степан. Шістнадцять років і... Будна дівчина... Співчуваю всім серцем. Сподіваюсь, попереду у неї буде все добре!
Nadine Tikhonovitch, все налагодиться, з часом) дякую за коментар)
Тай хай дійсно зникне цей Нікольський. Западають на наших чарівних дівчат, а потім чогось ще і вимагають!
Nadine Tikhonovitch, не буде йому щастя)
Дякую!)
Це не книга, це два житті, і наче одна доля оповита одним і тим же даром. Хоча прабабця і була не щасливою у шлюбі, проте ж яке кохання змогла пізнати. А який Бобрик у правнучки... Чудова історія цілого роду на тлі столітньої історії України крізь інтерпретацію автора. Читається на одному диханні. Ідея роману нереально цікава.
Натхнення тобі❤️
Христина Лі Герман, дякую)))
Ліль, дякую! Коли читала про події 2014, аж до мурах... Скільки всього можна було б запобігти ще тоді...
Малеча Вікторія на 24 серпня дуже символічно)) І що ж в щоденнику... Чекаююю))
Юлія Міхаліна, дякую, завжди підтримаєш)
Цікаво де той щоденник . Бобрик молодець набагато кращий, ніж дідусь Світлани
Вера Быкова, Бобрик виріс в інші часи, його батько рятувальник, людина, що служить іншим та вірить у добро) все-таки виховання та приклад у родині має немале значення! Андрій бачив війну, був бунтівником та злодієм в певний час, тож просто хотів нормального спокійного життя, розчарувавшись у пошуках справедливості
Дякую за продовження! Мені здається, що більшість з нас тоді були не готові до тих подій... Ми, наші батьки, стільки років жили з думкою про братський народ, не вдаючись в досвід минулих поколінь і не аналізуючи, що ось воно й вийшло, як вийшло. Певно, все має свій час, інакше бути не могло.
Юлія Міхаліна, На жаль, я так це бачу. Свідомість і відповідальність не приходить просто так. Але віримо в перемогу України))) створюємо українське)
Читаю книгу і згадую, як все починалося . .. нажаль тоді справді мало хто щось розумів
Вера Быкова, Я така далека була від усього, зараз дуже шкода втраченого часу, але мабуть усе мало статися саме так! Дякую за коментар!
Я повністю погоджуюсь з тобою. В житті всяке буває, але треба знаходити шляхи до порозуміння. Зрештою, навіть кохана людина поруч не завжди може діяти так, як хочеться саме тобі. Бобрика знатно підкосив цей випадок, та здається, він дійшов до дна, щоби потім відштовхнутися та виплисти. Добре, що Світлана витримала ці випробування і в них все налагодилося. Щодо видіння... дійсно, дивний випадок. Яка ж невідома сила тоді штовхнула Сашка під ту балку... Дуже цікаво!
Дякую, Ліль, чекаю далі))❤️
Лоре Лея, Цілковито погоджуюся, краще навіть не скажеш. Переживаючи біль, ми вчимося більше цінувати щастя і те, що маємо)
Мені подобається ,як вони с цим впоралися . Вона молодець, що не тиснула
Вера Быкова, дякую, тепер вони знатимуть, що можуть підтримати один одного завжди, навіть опустившись надто глибоко)
Дякую за продовження! Єдине, що дає надію, це слова Меланії. Надіюсь, що з Сашком все буде добре. Вони заслужили бути щасливими. А взагалі Світлана з Бобриком такі схожі у своєму бажанні змінити світ на краще. Якби таких людей було більше, було б набагато краще))
Юлія Міхаліна, Молоді, ще не змучені цинізмом та життєвим досвідом))) дякую за коментар)
Цікаво .шкода він її не слухав
Вера Быкова, В цьому всі чоловіки) Надто впевнені у своїй силі, не дбають про себе, коли потрібно, але такі прекрасні у своїй мужності та сміливості))) дякую за коментар!
Щасливі та закохані
Дякую за продовження!)) Такі вони милі, пережили й розлуку, зате тепер точно весь час будуть разом)) Мене тільки трішки бентежить професія Бобрика... В світлі майбутніх подій трішки лячно за нього, єдине заспокоює, що Меланія обіцяла їм довге та щасливе життя)
Романтика пішла
Вера Быкова, запрошую також до моєї іншої книги - Фаталістка, вона вже наближається до завершення) якщо ще не знайома з нею)
Дякую! Такий гарний розділ, теплий емоційно)) Світлана маленькими діями робить своє оточення добрішим та позитивнішим, це круто) А з Бобриком вони такі милі, я тільки за романтику))
Лоре Лея, хм... треба подумати)) Мені подобається все, як є)) Може хіба що більше дізнатися, як жили Неллі та Андрій після описаних подій, вирвані сторінки в щоденнику і все таке)) Але це ти й так обіцяла далі розкрити) А молодь взагалі прекрасна))
Яка молодець вірю в неї
Вера Быкова, дякую)
Дякую за продовження))
Світла молодець, помаленьку і з даром розбирається і змогла вчасно допомогти врятувати жінку. З Бобрик то помаленьку йде на зближення))
Щодо твого питання... цікаве, наштовхнуло на роздуми. Мені здається, що не прямим втручанням тут і зараз, але може. Звісно, навряд чи є хтось, хто б зараз щось зробив і все раптом стало прекрасно. Але це як ефект метелика, своїми добрими справами одна людина може надихати інших, ті своєю чергою ще когось і так далі... Маленька, навіть незначна подія, може запустити цілу низку на шляху до великих змін. Думаю, якось так)
Лоре Лея, Тут я з тобою цілком згодна. Бо якби кожен вважав, що нічого не може змінити, де б ми зараз були всі й що б з нами сталося? Кожен вкладає свій внесок, який йому під силу, в спільну велику справу. Маленькі герої спільними зусиллями можуть перевернути світ))
Не хотіла б я опинитися в тих часах. Тоді жінка була як свиноматкою. Предмет обміну для розмноження, яку могли продати тому хто більше заплатить.
Юлія Богута, я також, але такою була історія, цього не викинеш навіть з моєї родини в свій час) це дивно, але і сьогодні багато хто за одруження без любові, а заради вигоди. В тому то й справа, що подібні шлюби лише руйнують людські життя. Я за щире кохання) тут чоловіка коханого іноді прибити хочеться, а як із нелюбим жити?)
Насправді у той час наші жінки були мало чим кращі за їхніх. І навпаки. І справа не стільки в менталітеті, скільки в тому, що продукти вивозились.
Схоже скоро буде бунт, якраз до повернення графа.
Мені здається, що Клавдію Семенівну вона взагалі любить більше ніж ненависного чоловіка та маєток. Саме її. Бо вона сприймає її за людину.
Добре, що вона знайшла спосіб не вагітніти. Такими темпами розведуться скоро.
Дивно читати старі українські реалії. Можливо тому що я в свій час начиталася про них надто багато. Але не перестаю думати, що ці її сни мають свою таємницю.
Можливо цей сон стане пророчим.
Трохи пантеличить російська. Хоча цілком розумію для чого вона тут. З іншого боку, інші мови зазвичай пишуть у лапках, щоб не було цього неочікуванного переходу між іноземною і словами автора. Можливо є сенс і тут так зробити.
Дійсно цікаво, як Сашко збирається шукати відповіді та де) Але те що він так просто все не залишить то вже видно. Та й романтика, здається, намічається)) А Світлана доволі сміливо приймає всі виклики долі.
Дякую, Ліля))
Юлія Міхаліна, Світлана відчуває підтримку своїх пращурів, вона нарешті робить те, що їй цікаво, або це підлітковий максималізм)
Цікаво, що ж вона прочитає у щоденнику. Початок досить добрий.
Дійсно шалений) але їй щастить
Вера Быкова, так, і далі думаю щаститиме більше)
Дякую за продовження! Ого, оце заінтригувала!)) А це раптом не те озеро, де Неллі свого часу мідій збирала?
Дуже подобається, як ти розповідаєш про історію краю, дійсно, скільки всього важливого в нас вкрали.
Юлія Міхаліна, ні,то інша водойма) мідії Неллі ловила у Синюсі, а тут йдеться про Чорне озеро у Чорному лісі) і це не дитяча страшилка, а реальне місце недалеко від Кропивницького, там дуже потужна атмосфера і багато таємничих історій розповідають люди
Ой думаю не дарма він з'явився Можливо будуть пара ? А поки що закінчилось дуже таємничо
Вера Быкова, побачимо, все-таки Бобрик з дівчиною приїхав на озеро)
Складно Світлані, вона боїться свого дару. Та, думаю, вона з підтримкою від своїх предків, з усім справиться. Дякую!))
Юлія Міхаліна, вона ще отримає задоволення від процесу) здається в книзі пішло забагато драматизму, буду виправлятися)
Дякую за продовження дуже вчасно підтримка
Вера Быкова, дякую, що читаєш, обіймаю)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати